Принципи та цілі регулювання ринку цінних паперів IOSCO

А. Загальні положення

IOSCO є провідним міжнародним угрупуванням регуляторів ринку цінних паперів. В даний час її членами є регулятори з більш ніж 100 юрисдикцій, які несуть щоденну відповідальність за регулювання ринку цінних паперів та застосування законодавства про цінні папери. Членство IOSCO представляє широкий спектр ринків різних рівнів складності та розвитку, різних розмірів, що працюють у різних культурних і правових умовах.

Ринки цінних паперів і похідних фінансових інструментів є надзвичайно важливими для росту, розвитку і зміцнення ринкової економіки. Вони підтримують корпоративні ініціативи, фінансують застосування нових ідей і полегшують управління фінансовими ризиками. Крім того, оскільки індивідуальні інвестори розміщують все більшу частку своїх грошей в пайові інвестиційні фонди та інші колективні інвестиційні фонди, ринки цінних паперів стали основними у забезпеченні індивідуального збагачення і пенсійного планування.

Розумне і ефективне регулювання і, в свою чергу, довіра, яку воно забезпечує, є важливими для цілісності, економічного зростання і розвитку ринку цінних паперів.
Дана оцінка поточного стану дотримання Україною Принципів та цілей регулювання ринку цінних паперів IOSCO була здійснена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі – Комісія) протягом 2013 року за підтримки Світового банку. Оцінка ефективності регулювання ринку цінних паперів вимагає перегляду законодавчої бази в цілому та тієї частини, яка пов’язана безпосередньо з фінансовим сектором, а також детальної перевірки стратегій та практик безпосередньої діяльності інститутів, які є відповідальними за регулювання ринку цінних паперів.

B. Основна інформація про Принципи

Принципи становлять широку загальну базу для регулювання ринку цінних паперів, включаючи регулювання: (i) ринків цінних паперів; (II) посередників, які працюють на цих ринках; (III) емітентів цінних паперів; (IV) юридичних осіб, що пропонують інвесторам аналітичні або оціночні послуги, таких як кредитні рейтингові агентства; і (V) продажу часток в, а також управління та функціонування інститутів спільного інвестування.

Принципи являють собою міжнародний консенсус щодо якісних пруденційних принципів і методів регулювання на ринку цінних паперів
Принципи були вперше прийняті Президентським Комітетом IOSCO на Щорічній конференції IOSCO у вересні 1998 року.

У 2003 році Принципи були переглянуті і була прийнята докладна Методологія для оцінки імплементації Принципів. У 2010 році Президентський Комітет IOSCO прийняв оновлену групу 38 Принципів, з огляду на події в сфері регулювання цінних паперів та уроки світової фінансової кризи, яка почалася в 2007 році.
Принципи IOSCO є одним з головних стандартів та кодексів (у тому числі щодо клірингу та розрахунків), виокремлених Радою з фінансової стабільності як ключові для стійкості фінансової системи і як такі, що заслуговують пріоритетної імплементації.

С. Структура Принципів

Блок А. Принципи, які стосуються регулятора ринку цінних паперів:

1. повноваження регулятора повинні бути зрозумілими та конкретно
визначеними;
2. регулятор повинен бути операційно незалежним та підзвітним у прийнятті
рішень, здійсненні своїх функцій та повноважень;
3. регулятор повинен мати відповідні повноваження, належні ресурси та
здатність виконувати свої функції та покладені обов’язки;
4. регулятор повинен забезпечувати чіткий та послідовний процес
регулювання;
5. співробітники регулятора повинні відповідати найвищим професійним
стандартам, включаючи відповідні стандарти конфіденційності.
6. регулятор повиннен здійснювати або робити внесок до процесу моніторингу, мінімізації та управління системними ризиками, які входять до його
компетенції.
7. регулятор повиннен постійно здійснювати або робити внесок до процесу
перегляду обсягу (периметру) регулювання.
8. регулятор повинен намагатись забезпечити уникнення, усунення, розкриття
або управління іншим чином конфліктів інтересів та розбіжностей намірів.

Блок В. Принципи щодо саморегулювання:

9. Якщо в регуляторній системі використовуються саморегулівні організації
(СРО), які здійснюють окремі прямі повноваження з нагляду у їх відповідній сфері компетенції, такі СРО повинні підлягати нагляду регулятора та відповідати стандартам справедливості та конфіденційності при виконанні делегованих ним обов’язків.

Блок С. Принципи щодо правозастосування під час регулювання ринку цінних паперів:

10. Регулятор повинен мати всеохоплюючі повноваження щодо проведення перевірок, розслідувань та нагляду за ринком.
11. Регулятор повинен мати всеохоплюючі повноваження щодо правозастосування.
12. Регуляторна система повинна забезпечувати ефективне та надійне використання повноважень з перевірок, розслідувань, нагляду та правозастосування та застосування ефективних програм з дотримання законодавства.

Блок D. Принципи співробітництва у регулюванні:

13. Регулятор повинен мати повноваження отримувати як відкриту, так і
неоприлюднену інформацію стосовно діяльності національних та іноземних
партнерів.
14. Регулятори повинні встановлювати механізми обміну інформацією, в яких
вони встановлюватимуть, коли та як вони обмінюватимуться оприлюдненою та неоприлюдненою інформацією з національними та іноземними партнерами.
15. Регуляторна система повинна дозволяти надання допомоги іноземним регуляторам, які потребують її при виконанні своїх функцій та обов’язків.
Блок Е. Принципи щодо діяльності емітентів:
16. Необхідно забезпечити повне, достовірне та своєчасне розкриття інформації
про фінансові результати, ризики та іншої інформації, яка є суттєвою для
прийняття рішень інвесторами.
17. Ставлення до власників цінних паперів компанії повинно бути справедливим
та рівноправним.
18. Стандарти бухгалтерського обліку, які використовуються емітентами для
підготовки фінансових звітів, повинні бути високими та якісно відповідати міжнародним стандартам.

Блок F. Принципи щодо діяльності аудиторів, кредитних рейтингових агентств та інших надавачів інформаційних послуг:

19. Аудитори повинні підлягати відповідним рівням нагляду.
20. Аудитори повинні бути незалежними від осіб, які здійснюють емісію, та
аудит яких вони проводять.
21. Стандарти аудиту повинні бути високими та якісно відповідати
міжнародним стандартам.
22. Кредитні рейтингові агентства повинні підлягати відповідним рівням
нагляду. Регуляторна система повинна забезпечувати реєстрацію та поточний нагляд за рейтинговими агентствами, рейтинги яких використовуються в регуляторних цілях.
23. Інші особи, які пропонують інвесторам аналітичні послуги або послуги з оцінки повинні підлягати нагляду та регулюванню відповідно до впливу, який їх діяльність має на ринок, або рівню, відповідно до якого регуляторна система покладається на них.

Блок G. Принципи щодо схем колективного інвестування:

24. Регуляторна система повинна встановлювати стандарти відповідності,
управління, організації та операційної поведінки для осіб, які мають бажання здійснювати ринкові операції або управління схемами колективного
інвестування.
25. Регуляторна система повинна забезпечувати правила для юридичної форми
та структури схем колективного інвестування, у тому числі сегрегацію та
захист активів клієнтів.
26. Регулювання повинно вимагати розкриття інформації, як це встановлено у
принципах, що стосуються емітентів, яке є необхідним для оцінки прийнятності схем колективного інвестування для конкретного інвестора та розмір інтересу інвестора у схемі.
27. Регулювання повинно забезпечувати належну та відкриту основу для оцінки активів, а також ціноутворення та погашення одиниць участі у схемах колективного інвестування.
28. Регулювання повинно забезпечувати, що хедж фонди/управляючі хедж фондами/радники підлягають відповідному нагляду.

Блок Н. Принципи щодо діяльності ринкових посередників:

29. Регулювання повинно забезпечувати мінімальні стандарти для входу на
ринок ринкових посередників.
30. Для ринкових посередників повинні бути встановлені вимоги до
початкового та поточного розміру капіталу та інші розумні вимоги, які
відображають ризики, які беруть на себе посередники.
31. Ринкові посередники є предметом вимог щодо встановлення внутрішніх
функцій, які забезпечують дотримання стандартів внутрішньої організації та операційної поведінки, та мають на меті захист інтересів клієнтів та їх активів, забезпечення належного управління ризиками – та згідно яких управління посередника приймає на себе основні обов’язки із зазначених питань.
32. Повинні бути встановлені процедури на випадок невиконання посередником своїх професійних обов’язків, які мінімізуватимуть шкоду та втрати інвесторів та зменшать систематичні ризики.

Блок І. Принципи, які стосуються вторинного ринку:

33. Створення торгівельних систем, включаючи фондові біржі, повинно підлягати регуляторній авторизації та нагляду.
34. Повинен забезпечуватися безперервний регуляторний нагляд за фондовими біржами та торгівельними системами, який матиме на меті створення цілісності торгівельного процесу та підтримутиваметься завдяки справедливим та рівним для всіх учасників правила регулювання, що забезпечать баланс між вимогами різних учасників ринку.
35. Регулювання повинно сприяти розвитку прозорості торгівлі.
36. Регулювання повинно дозволяти виявляти та усувати маніпулювання та інші
види недобросовісної торгівлі цінними паперами.
37. Регулювання повинно мати на меті забезпечення належного управління
активних операцій (які ставлять під ризик значну частину капітала банку), ризику невиконання своїх обов’язків сторонами та ситуацій негативного
впливу на ринок.
38. Системи клірингу та розрахунків угод із цінними паперами повинна
підлягати регуляторним та наглядовим вимогам, які розроблені з метою забезпечення ефективності, дієвості та справедливості таких систем, зменшуючи тим самим систематичний ризик.

D. Інформація та Методологія використані для проведення оцінки Основоположними законами, якими регулюється ринок цінних паперів в Україні є Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (із змінами), прийнятий у 1996 році, та Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» (із змінами), прийнятий у 2006 році, Закон України «Про акціонерні товариства» (із змінами), прийнятий у 2008 році, Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів» (із змінами), прийнятий у 1997 році, Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» (із змінами), прийнятий у 2001 році.

Прийнятті у 2012 році Закони «Про депозитарну систему України» та «Про інститути спільного інвестування» використовувались при проведенні оцінки, однак не враховувались при визначені ступеню впровадження того чи іншого принципу, з огляду на те, що данні закони набувають чинності наприкінці 2013 – початку 2014 років.

Згадані вище закони становлять загальну основу для здійснення регулювання цінних паперів та ринку цінних паперів та передбачають заходи з регулювання, які мають бути реалізовані в рамках закону або рішень Комісії, зареєстрованими та оприлюдненими Міністерством юстиції України.

Ринки цінних паперів різняться залежно від країни та внутрішніх умов розвитку. Структура ринків цінних паперів та перелік запропонованих продуктів змінюються швидко, а стратегії та найкращі практики продовжують еволюціонувати. Проте, дотримання погодженої стандартної методології, за якою проводилась оцінка, має забезпечити всіх зацікавлених сторін надійним засобом оцінки якості регулювання ринку цінних паперів у відповідності до Принципів IOSCO.

Оцінка відповідності кожному окремому Принципу здійснювалась шляхом присвоєння однієї з наступних категорій оцінювання: повністю впроваджений, широко впроваджений, частково впроваджений, не впроваджений та такий, що не застосовується. В окремих випадках, коли потреби оцінки вимагали суттєвого доповнення з боку інших органів оцінка не присвоювалась взагалі. Для кожного Принципу методологія оцінювання IOSCO передбачає низку критеріїв оцінювання, які мають бути досягнені на певному рівні імплементації Принципу.

Комісія є першою країною в світі яка здійснила самостійну оцінку впровадження Принципів IOSCO використовуючи методологією відповідно до переглянутих у 2010 році Принципів IOSCO. Попередня оцінка впровадження Принципів IOSCO була здійснена у 2007 році під час дії попередньої редакції принципів IOSCO.

Хоча чинна редакція Принципів IOSCO передбачає наявність у Блоці І принципу 38 щодо системи клірингу та розрахунків угод із цінними паперами повинна підлягати регуляторним та наглядовим вимогам, які розроблені з метою забезпечення ефективності, дієвості та справедливості таких систем, зменшуючи тим самим систематичний ризик, оцінювання відповідності даному Принципу не проводилось відповідно до рекомендацій IOSCO згідно до яких питання оцінювання відповідності систем клірингу та розрахунків виокремлено в окреме дослідження.

Разом з тим, необхідно зазначити, що Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку на даний час проводиться відповідна робота щодо здійснення оцінки відповідності системи клірингу та розрахунків угод із цінними паперами повинна підлягати регуляторним та наглядовим вимогам, які розроблені з метою забезпечення ефективності, дієвості та справедливості таких систем, зменшуючи тим самим систематичний ризик.

Методологією передбачається, що засоби імплементації можуть змінюватись залежно від національного контексту, структури та рівня розвитку ринку капіталу країни, а також визнається, що регулятори можуть впроваджувати Принципи різними шляхами.

D. Категорії оцінювання

При здійсненні даної Самоцінки використовувались такі критерії оцінюванні
відповідно до методології рекомендованої IOSCO:

Повністю імплементовано: Принцип буде вважатися повністю імплементованим, коли всі критерії оцінки (як зазначено в критеріях) загалом задовольняються без будь-яких значних відхилень.

Не імплементовано: Принцип буде вважатися не імплементованим, якщо були виявлені значні недоліки у відповідності критеріям оцінки, зазначених у
критеріях категорії «Не імплементовано».

Не застосовується: Принцип буде вважатися таким, що не застосовується, якщо він не застосовується з урахуванням характеру ринку цінних паперів в даній юрисдикції та відповідних структурних, правових та організаційних аспектів. Критерії, що визначають цей оціночний рейтинг, не вказані для кожного Принципу.

Якщо Принцип не можливо оцінити через відсутність у регулятора повної та необхідної інформації для надання відповідей на всі ключові запитання, що є необхідними для здійснення оцінки, такий принцип за результатами даної Самооцінки вважається неоціненим.

E. Період проведення оцінки

Початкова робота щодо ознайомлення з методологією проведення оцінки стану дотримання Україною Принципів та цілей регулювання ринку цінних паперів IOSCO проведена протягом І кварталу 2013 року.

Безпосередньо оцінка ступеню імплементації кожного принципу проводилась протягом ІІ та ІІІ кварталів 2013 року. Остаточна оцінка стану дотримання Україною Принципів та цілей регулювання ринку цінних паперів IOSCO здійснювалась станом на кінець вересня 2013 року.

Разом з тим, з метою повнішого розуміння стану фондового ринку України, інформація про фондовий ринок України, що наводиться в розділі F цієї оцінки, актуалізована станом на кінець 2013 року.

Широко імплементовано: Принцип буде вважатися широко імплементованим, якщо нездатність юрисдикції надати ствердні відповіді на відповідні Ключові запитання для конкретного Принципу зводиться до Запитань, які допускаються відповідно до критеріїв категорії «Широко імплементовано» Принципу, та, на думку експерта, такі винятки суттєво не впливають на загальну відповідність
сфери регулювання, якої стосується Принцип.

Частково імплементовано: Принцип буде вважатися частково імплементованим, якщо критерії оцінювання, зазначені у критеріях категорії «Частково імплементовано» Принципу, загалом задовольняються без будь-яких значних відхилень.

Повний звіт в прикріпленому файлі:
Assessment Implemenation of IOSCO Principles