ПРОЕКТ

Концепція змін до податкового законодавства щодо гармонізації оподаткування інструментів фінансового сектору

Вступ

Ця Концепція розроблена на виконання Комплексної програми розвитку фінансового сектору України до 2020 року в частині заходу А.21 «Забезпечення податкового стимулювання та гармонізації системи оподаткування інструментів фінансового сектору».

Досягнення цілей Комплексної програми неможливо в повній мірі без вирішення проблемних питань оподаткування та запровадження податкових стимулів для фінансового сектору. Хоча більшість міжнародних досліджень Організації економічного розвитку та співробітництва засвідчили, що загальний стан економіки та базові умови є важливішими за наявність податкових заохочень при визначенні обсягу та кількості інвестиційних потоків, все ж податкові стимули здатні компенсувати ринкові втрати, їх легко запровадити та вони розглядаються як ефективні політичні інструменти для досягнення економічних та соціальних цілей.

Метою запровадження змін до податкового законодавства щодо гармонізації оподаткування фінансових інструментів є забезпечення справедливого оподаткування та податкових стимулів для всіх учасників фінансового сектору та покращення конкурентної позиції в глобальній економіці.

Для досягнення зазначеної мети проект А.21 «Забезпечення податкового стимулювання та гармонізації системи оподаткування інструментів фінансового сектору» передбачає виконання таких пріоритетних завдань:

(і) Забезпечення гармонізації систем оподаткування операцій з фінансовими інструментами та вдосконалення законодавства з питань оподаткування небанківських фінансових установ та споживачів фінансових послуг;

(іі) Удосконалення законодавства з питань діяльності податкових агентів під час оподаткування операцій з цінними паперами;

(ііі) Підтримання створення сприятливої системи оподаткування ринку деривативів;

(iv) Розробка механізмів податкового стимулювання довгострокових інвестицій;

(v) Підтримка створення сприятливої системи оподаткування ринку спільного інвестування.

Концепція направлена на виконання зазначених завдань, що в комплексі з іншими заходами програми дозволить наблизити фінансовий сектор України до найкращих міжнародних практик та досягти балансу інтересів учасників фінансового сектору (в тому числі провайдерів та споживачів фінансових послуг) та держави.

1. I. Сфера застосування концепції та ризики

Пропоновані в цій Концепції заходи ґрунтуються на результатах аналізу недоліків діючої системи оподаткування та сприятимуть досягненню цілей з перспективного розвитку фінансового сектору з урахуванням міжнародних тенденцій протидії ухиленню від сплати податків.

У фокусі уваги пропонованих заходів знаходяться наступні питання:

• справедливе оподаткування доходів споживачів фінансових послуг (податок на доходи фізичних та податок на прибуток підприємств);
• удосконалення системи оподаткування провайдерів фінансових послуг – професійних учасників ринків капіталу (податок на прибуток підприємств);
• вплив операцій з випуску, обігу та погашення (виконання) фінансових інструментів на базу оподаткування емітента/особи, що здійснює випуск (податок на доходи фізичних осіб та податок на прибуток підприємств).

Оскільки операції, пов’язані з випуском та обігом фінансових інструментів, та наданням фінансових послуг не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, то правила оподаткування щодо цього та інших існуючих податків, не розглядаються у цій Концепції.

Питання адміністрування податків та правозастосування переважно знаходяться поза фокусом уваги цієї Концепції, але відіграють важливу роль у створенні цілісної системи. Ефективне реформування податкових органів є невід’ємною складовою успіху реформи фінансового та багатьох інших секторів економіки.

До основних факторів ризиків, що можуть негативно плинути на досягнення цілей Концепції, слід віднести наступні:

1. Регуляторна нестабільність та надмірна деталізація

Податкове законодавство в Україні характеризується надмірною деталізацією на рівні Кодексу та високим рівнем нестабільності, що негативно впливає на інвестиційний імідж. Тому при запровадженні будь-яких змін, що стосуються оподаткування, необхідно ретельно зважувати їх можливий вплив на систему оподаткування у фінансовому секторі. Висока деталізація правил на рівні Кодексу не дозволяє унормовувати окремі питання методології оподаткування на рівні підзаконного акту.

2. Тлумачення податкових правил контролюючими органами

Багаторічна практика судових спорів з податковими органами засвідчує широке застосування фіскального підходу при тлумаченні правил оподаткування.

3. Взаємозв’язок з базовим законодавством

Система оподаткування має ґрунтуватися на базовому законодавстві. При внесенні змін до правил функціонування фінансових ринків важливо враховувати їх вплив на систему оподаткування доходів на таких ринках та не допускати виникнення протиріч. Крім того, оскільки первинним є базове регулювання ринків, то запровадження системи оподаткування є похідним. Наприклад, за відсутності базового регулювання ринку деривативів, сумнівною є ефективність запровадження правил щодо особливостей їх оподаткування.

4. Орієнтація на швидкі вигоди для державного бюджету

В умовах перманентного дефіциту бюджету запровадження будь-яких податкових стимулів, що можуть на першому етапі призвести до втрат доходів держави, сприймається негативно. Тому для гармонізації системи оподаткування фінансових інструментів доцільно запропонувати можливі компенсатори, зокрема, за рахунок зниження ролі фінансових інструментів у схемах ухилення від сплати податків.

5. Негативний імідж фінансового сектору

Поточний високий рівень взаємної недовіри споживачів фінансових послуг, фінансових інституцій та держави є суттєвою перешкодою для побудови збалансованої податкової політики. Для досягнення високого рівня фінансової інклюзії важливо дотримуватись балансу інтересів суспільства та держави.

Варто зауважити, що концепція ґрунтується на чинній конфігурації системи оподаткування доходів фізичних осіб та бізнесу. У випадку суттєвої зміни ландшафту під час терміну реалізації Концепції (наприклад, заміни податку на прибуток податком на виведений капітал), пропоновані заходи мають бути переглянуті.

1. II. Поточний стан оподаткування доходів на фінансовому ринку

Загальні положення

Головним джерелом податкового законодавства є Податковий кодекс України. Юридичні особи – емітенти, фінансові інституції та інвестори, є платниками податку на прибуток підприємств та з метою визначення бази оподаткування керуються Розділом ІІІ Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених Перехідними положеннями. Слід зазначити, що з початку 2015 року база оподаткування визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Окремого обліку доходів та витрат для цілей оподаткування не існує. Стандартна ставка податку на прибуток підприємств – 18%.

Юридичні особи – нерезиденти, які отримали доходи з джерелом походження з України, також є платниками податку на прибуток підприємств. Стандартна ставка податку для нерезидентів – 15%, але міжнародним договором України про уникнення подвійного оподаткування може бути передбачена інша ставка податку. Резидент, який здійснює виплату доходу нерезиденту, утримує з таких доходів податок та перераховує до бюджету під час такої виплати.

Фізичні особи – учасники операцій з фінансовими інструментами та споживачі фінансових послуг є платниками податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) та для цілей оподаткування керуються розділом ІV Кодексу. Стандартна ставка податку на доходи фізичних осіб, в тому числі для пасивних доходів, складає 18%. Крім того, з 2014 року доходи фізичних осіб, в тому числі від операцій з фінансовими інструментами, підлягають оподаткуванню військовим збором у розмірі 1,5%. База оподаткування військовим збором майже повністю відповідає базі оподаткування податку на доходи фізичних осіб. З деяких видів доходів, що не оподатковуються ПДФО, все ж утримується військовий збір, зокрема, це відсотки за державними облігаціями та інвестиційний прибуток від операцій з державними облігаціями.

Оподаткування пасивних доходів фізичної особи – нерезидента, що мають джерело походження в Україні, відбувається за правилами та ставками, передбаченими для резидента України. Водночас, податковий агент має право застосувати іншу ставку, визначену міжнародним договором України про уникнення подвійного оподаткування, за умови надання нерезидентом довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Операції з випуску та обігу цінних паперів і деривативів, а також послуги фінансових посередників, не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

Особливості оподаткування споживачів фінансових послуг

Споживачами фінансових послуг є юридичні та фізичні особи та їх доходи від участі у фінансових операціях підлягають оподаткуванню відповідно податком на прибуток підприємств або податком на доходи фізичних осіб.

Доходи юридичної особи від користування фінансовими послугами у формі процентів оподатковуються у складі фінансового результату у повному обсязі за стандартною ставкою податку на прибуток.

Дивіденди, що отримані платником податку на прибуток підприємств від іншого платника цього податку, виключаються з бази оподаткування на боці отримувача. Водночас, якщо дивіденди виплачуються особою, що не є платником податку на прибуток, то сума доходу у формі дивідендів у повному обсязі оподатковується у складі фінансового результату.

Фінансовий результат за операціями з продажу або іншого відчуження цінних паперів визначається окремо відповідно до національних або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Позитивний фінансовий результат від продажу або іншого відчуження цінних паперів визначається як загальна сума прибутків від операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, що перевищує загальну суму збитків від таких операцій з урахуванням суми від’ємного фінансового результату від таких операцій та/або від’ємного загального результату переоцінки цінних паперів, не врахованих у попередніх податкових періодах. Такий позитивний фінансовий результат включається до загального фінансового результату до оподаткування податкового (звітного) періоду платника податку та оподатковується за стандартною ставкою.

Від’ємний фінансовий результат від продажу або іншого відчуження цінних паперів визначається як загальна сума збитків від операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів з урахуванням суми від’ємного фінансового результату від таких операцій та/або від’ємного загального результату переоцінки цінних паперів, не врахованих у попередніх податкових періодах, що перевищує загальну суму прибутків від таких операцій. Такий від’ємний фінансовий результат не впливає на загальний фінансовий результат до оподаткування податкового (звітного) періоду платника податку та переноситься на наступні податкові періоди у зменшення позитивного фінансового результату від продажу або іншого відчуження цінних паперів.

При цьому нереалізовані прибутки від володіння цінними паперами, що виникають в результаті переоцінки цінних паперів у бухгалтерському обліку, оподатковуються у складі фінансового результату до оподаткування звітного періоду, оскільки кодекс не передбачає коригування загального фінансового результату на позитивний загальний результат від переоцінок. Водночас, у разі перевищення загальної суми уцінок цінних паперів над загальною сумою їх дооцінок за податковий (звітний) період (крім державних цінних паперів або облігацій місцевих позик), платник має провести коригування загального фінансового результату до оподаткування та збільшити його на суму такого перевищення.

Платники податку, у яких обсяг доходів не перевищує 20 млн. грн., мають право визначати об’єкт оподаткування податком на прибуток без коригування фінансового результату на усі різниці, зазначивши про це у декларації.

Доходи фізичної особи від користування фінансовими послугами відносяться до пасивних доходів та оподатковуються податком на доходи фізичних осіб та військовим збором переважно біля джерела виплати за стандартними ставками. Лише дивіденди оподатковуються за ставкою 5 % (якщо джерело виплати – платник податку на прибуток) або 9 % (якщо джерело – інститут спільного інвестування або інший не платник податку на прибуток, в тому числі нерезидент).

До пасивних доходів фізичної особи відносяться доходи у вигляді:

• процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок, на вклад (депозит) у кредитних спілках, інших процентів (у тому числі дисконтних доходів);
• процентного або дисконтного доходу за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом;
• плати (відсотків), що розподіляється відповідно до пайових членських внесків членів кредитної спілки;
• доходу, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, на розміщені активи відповідно до закону, включаючи дохід, що виплачується (нараховується) емітентом у результаті викупу (погашення) цінних паперів інституту спільного інвестування, який визначається як різниця між сумою, отриманою від викупу, та сумою коштів або вартістю майна, сплаченою платником податку продавцю (у тому числі емітенту) у зв’язку з придбанням таких цінних паперів, як компенсація їх вартості;
• доходу за іпотечними цінними паперами (іпотечними облігаціями та сертифікатами) відповідно до закону;
• відсотків (дисконту), отриманих власником облігації від їх емітента відповідно до закону;
• доходу за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю та доходу, отриманого платником податку в результаті викупу (погашення) управителем сертифікатів фонду операцій з нерухомістю в порядку, визначеному проспектом емісії сертифікатів;
• інвестиційного прибутку, включаючи прибуток від операцій з державними цінними паперами та з борговими зобов’язаннями Національного банку України з урахуванням курсової різниці;
• роялті;
• дивідендів;
• страхових виплат і відшкодувань.

Інвестиційний прибуток – єдиний вид пасивного доходу фізичної особи, що являє особою не просто суму отриманого доходу від відчуження цінних паперів або деривативів, а визначається податковим агентом у розрізі кожного проданого за його участі пакету з урахуванням документально підтверджених витрат.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається платником самостійно як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року. Позитивний фінансовий результат включається до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку. Від’ємний фінансовий результат переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.

Інвестиційний прибуток від операцій з деривативами (різниця між доходом від деривативу, включаючи отримані разові та періодичні виплати, та здійсненими виплатами за деривативом) оподатковується ПДФО за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 1,5% з урахуванням такого:

 доходом платника податку вважається позитивна (отримана) варіаційна маржа, витратами, що зменшують такий інвестиційний прибуток, – від’ємна (сплачена) варіаційна маржа;

 до складу отриманих разових виплат, що належать до доходу, який включається до інвестиційного прибутку платника податку, належать отримані премії за опціонами та інші отримані разові виплати, що передбачені умовами ф’ючерсного контракту чи опціону;

 до складу сплачених разових виплат, що відносяться до витрат платника податку за операціями з деривативами, належать сплачені суми премій за опціонами та інші сплачені разові виплати, що передбачені умовами ф’ючерсного контракту чи опціону.

Для фізичних осіб передбачені такі податкові пільги, згідно яких не підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб:

– сума доходів, отриманих платником податку у вигляді процентів, що нараховані на державні цінні папери, емітовані Міністерством фінансів України, та на боргові зобов’язання Національного банку України;

– сума доходів, отриманих нерезидентами у вигляді процентів, нарахованих на державні цінні папери або облігації місцевих позик, або боргові цінні папери, виконання зобов’язань за якими забезпечено державними або місцевими гарантіями, якщо такі цінні папери придбані нерезидентами за межами території України через уповноважених агентів – нерезидентів;

– доходи у вигляді процентів на поточні банківські рахунки, за якими на користь фізичних осіб здійснюються виключно виплати заробітної плати, стипендій, пенсій, соціальної допомоги та інших передбачених законом соціальних виплат;

– дивіденди, які нараховуються на користь платника податку у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих юридичною особою – резидентом, що нараховує такі дивіденди, за умови, що таке нарахування жодним чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента, та в результаті якого збільшується статутний фонд емітента на сукупну номінальну вартість нарахованих дивідендів;

– сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати, безпосередньо отримані ним як компенсація суми його внеску до установ Ощадного банку СРСР або до установ державного страхування СРСР, або в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону;

– доходи від операцій з валютними цінностями (крім цінних паперів), пов’язаних з переходом права власності на такі валютні цінності;

– інвестиційний прибуток від операцій з борговими зобов’язаннями Національного банку України та з державними цінними паперами (оподатковується військовим збором).

Доходи споживачів страхових послуг та учасників системи недержавного пенсійного забезпечення оподатковуються у наступному порядку.

При здійсненні платежів:

• страхові платежі (страхові внески, страхові премії) та пенсійні внески на користь ФО, які здійснює в його інтересах роботодавець, не оподатковуються ПДФО в межах 15% заробітної плати але не більше 2,5 МЗП (у 2018 році = 9 307,5 грн.) за місяць;
• при самостійному здійсненні ФО страхових платежів та пенсійних внесків на свою користь сума внесків у межах податкової соціальної пільги (у 2018 році = 2 470 грн.) у розрахунку на місяць може бути включена до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу за результатами року. Витрати мають бути документально підтверджені.

При отриманні виплат:

• Оподаткуванню ПДФО за ставкою 18% підлягають 60% від суми (утримує податковий агент):
• одноразової страхової виплати за договором довгострокового страхування життя у разі досягнення застрахованою особою певного віку, обумовленого у такому страховому договорі, чи її доживання до закінчення строку такого договору. Якщо вигодонабувач є страхувальником за договором, оподаткуванню підлягає величина перевищення страхової виплати над сумою внесених страхових платежів за правилами оподаткування доходів від розміщення коштів на депозитних рахунках;
• одноразової страхової виплати за договором страхування довічних пенсій, за винятком одноразової виплати особі, яка отримала інвалідність I групи;
• виплати пенсії на визначений строк, що проводиться з недержавного пенсійного фонду учаснику фонду в порядку та строки, визначені законодавством;
• регулярних та послідовних виплат (ануїтетів) за договором довгострокового страхування життя, пенсійних виплат за договором пенсійного вкладу, пенсійних та цільових виплат учасника фонду банківського управління, виплат довічної пенсії (довічні ануїтети), крім випадків визначених нижче.

Також оподаткуванню підлягають такі виплати:

• викупної суми у разі дострокового розірвання страхувальником договору довгострокового страхування життя;
• суми коштів, з якої не було утримано (сплачено) податок та яка виплачується вкладнику з його пенсійного вкладу або рахунка учасника фонду банківського управління у зв’язку з достроковим розірванням договору пенсійного вкладу, договору довірчого управління, договору недержавного пенсійного забезпечення.

Не підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором наступні доходи:

• сума страхової виплати, страхового відшкодування, викупна сума або їх частина, чи пенсійна виплата, отримана платником податку за договором довгострокового страхування життя, у тому числі страхування довічних пенсій, сума пенсійної виплати із системи недержавного пенсійного забезпечення, сума виплати за договором пенсійного вкладу, договором довірчого управління, укладеним з учасником фонду банківського управління, які відповідають таким ознакам:

а) сума регулярних та послідовних виплат (ануїтетів) за договором довгострокового страхування життя або пенсійних виплат за договором пенсійного вкладу, пенсійних та цільових виплат учасника фонду банківського управління, пенсійних виплат на визначений строк, одноразових пенсійних виплат або довічних пенсій, нарахованих та/або виплачених платнику податку – резиденту, який не досяг повноліття або має вік не менше ніж 70 років;

б) сума страхової виплати за договором довгострокового страхування життя, якщо внаслідок страхового випадку застрахована особа отримала інвалідність I групи;

в) сума виплати за договором пенсійного вкладу, виплат з рахунка учасника фонду банківського управління, виплати пенсії на визначений строк, довічної пенсії або одноразової виплати, якщо вкладник, учасник фонду банківського управління, учасник недержавного пенсійного фонду чи застрахована особа отримала інвалідність I групи;

• сума страхової виплати за договорами страхування життя у разі смерті застрахованої особи, якщо така виплата отримується членами сім’ї застрахованої особи першого ступеня споріднення, або особою, яка є інвалідом I групи або дитиною-інвалідом, або має статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;
• сума страхової виплати, страхового відшкодування або викупна сума, отримана платником податку за договором страхування від страховика-резидента, іншого ніж довгострокове страхування життя (у тому числі страхування довічних пенсій) та недержавне пенсійне забезпечення, у разі виконання таких умов під час страхування життя або здоров’я платника податку:

– дожиття застрахованої особи до дати чи події, передбаченої договором страхування життя, чи досягнення віку, передбаченого таким договором;

– викупна сума в частині, що не перевищує суму внесених страхових платежів за договором страхування життя, іншого, ніж довгострокове страхування життя;

– в разі страхового випадку – факт заподіяння шкоди застрахованій особі повинен бути належним чином підтверджений. Якщо застрахована особа помирає, сума страхової виплати, яка належить вигодонабувачам або спадкоємцям, оподатковується за правилами та ставками, встановленими для оподаткування спадщини (вигодонабувач прирівнюється до спадкоємця).

Особливості оподаткування провайдерів фінансових послуг

Порядок оподаткування доходів фінансових установ податком на прибуток підприємств здебільшого не відрізняється від правил оподаткування звичайних юридичних осіб з урахуванням особливих правил оподаткування резервів банків та небанківських фінансових установ (крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів).

Інститути спільного інвестування та недержавні пенсійні фонди не є платниками податку на прибуток підприємств.

Особливий порядок оподаткування передбачений лише для страхових компаній.

Для страховика резидента одночасно з базовою ставкою податку на прибуток 18% встановлено такі ставки податку на дохід:

– 3 % за договорами страхування від об’єкта оподаткування (сума страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих за договорами страхування і співстрахування без врахування договорів перестрахування);

– 0 % за договорами з довгострокового страхування життя, договорами страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема договорів страхування додаткової пенсії.

При цьому нарахований страховиком податок на дохід за ставкою 3% є різницею, яка зменшує фінансовий результат до оподаткування такого страховика.

 Страхові платежі та виплати на користь нерезидентів оподатковуються окремо за ставками 0 %, 4 % або 12 %.

 Фінансовий результат до оподаткування страховика також коригується у зв’язку із створенням та використанням страхових резервів.

 Якщо договір довгострокового страхування життя чи договір страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема договір страхування додаткової пенсії, протягом перших 5 років його дії розривається з будь-яких причин та здійснюється виплата, то страхувальник, який визнав у бухгалтерському обліку витрати, зобов’язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування звітного періоду на суму таких попередньо сплачених платежів, внесків, премій із нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, чинної на кінець звітного періоду, в якому відбулась подія.

Вплив операцій з випуску, обігу та погашення (виконання) фінансових інструментів на базу оподаткування емітента/особи, що здійснює випуск

Вартість підготовки емісії/випуску фінансових інструментів (оплата послуг аудиторів, консультантів, адміністративні послуги) у загальному випадку враховується як витрати при визначенні фінансового результату до оподаткування.

Кодекс не передбачає коригування фінансового результату до оподаткування на суму емісійного доходу. Викуп акцій власного випуску зі збитком (якщо ціна викупу нижче номінальної вартості) зменшує емісійний дохід, а у разі перевищення розміру збитків над сумою емісійного доходу, від’ємна різниця відноситься на непокритий збиток, чим зменшує базу оподаткування.

Податкові наслідки виплати дивідендів

Дивіденди виплачуються із чистого прибутку після сплати податків.

При виплаті дивідендів платником податку на прибуток іншому платнику цього податку сплачується авансовий внесок з податку на прибуток, який розраховується як 18% від суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті над значенням об’єкта оподаткування за відповідний рік.

Сума авансового внеску зараховується у зменшення податкового зобов’язання з податку на прибуток (але не інших податків) цього та наступних звітних періодів до повного погашення.

Якщо виплата здійснюється на користь фізичних осіб або юридичних осіб, що не є платниками податку, авансовий внесок не сплачується.

Податкові наслідки виплати процентів

Виплата відсотків за процентними облігаціями відноситься до фінансових витрат та зменшує фінансовий результат до оподаткування.

Наявне обмеження щодо врахування у зменшення фінансового результату виплачених пов’язаним нерезидентам відсотків, якщо загальна сума зобов’язання (номінал + відсотки) перевищує власний капітал у 3,5 рази (для фінансових установ та лізингових компаній – в 10 разів): фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму перевищення нарахованих у процентів, що виникли за операціями з пов’язаними особами – нерезидентами, над 50 відсотками суми фінансового результату до оподаткування, фінансових витрат та суми амортизаційних відрахувань за даними фінансової звітності звітного податкового періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів.

ІІІ. Проблемні питання

За результатами опитування представників фінансових установ, їх об’єднань та інших зацікавлених осіб виявлено наступні проблемні питання практичного застосування чинних норм податкового законодавства.

Проблемні питання оподаткування підприємств

• Нереалізовані прибутки та збитки, що виникають в результаті здійснення переоцінки цінних паперів в бухгалтерському обліку, впливають на базу оподаткування. Фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму перевищення уцінок над дооцінками, таким чином забороняється враховувати збитки від зменшення ринкової вартості при визначенні бази оподаткування. В той же час, сума перевищення дооцінок на уцінками відноситься до доходів, та підлягає оподаткуванню за загальними правилами. Отже, має місце оподаткування неотриманих доходів, оскільки переоцінки в бухгалтерському обліку не призводять до отримання реальних доходів підприємства, адже не відбувається відчуження цінних паперів.
• Здійснення операцій з цінними паперами емітентів, що включені до переліку емітентів з ознаками фіктивності, не створює жодних податкових наслідків для юридичних осіб. Норми щодо неврахування витрат на придбання таких цінних паперів при визначенні бази оподаткування, містились в Кодексі до 2015 року. Проте, з переходом від моделі особливих правил податкового обліку до оподаткування відкоригованого фінансового результату з даними фінансової звітності, ці норми втратили чинність.
• Процедура оподаткування дивідендів залежно від типу особи, що їх отримує (фізична особа/юридична особа, резидент/нерезидент), є складною та передбачає нерівні умови для інвесторів фізичних та юридичних осіб. Емітент при виплаті дивідендів іншій юридичній особі, що є платником податку на прибуток, нараховує та сплачує авансовий внесок з податку на прибуток. Юридична особа – платник податку на прибуток отримує повну суму дивідендів від іншого платника податку на прибуток підприємств та не включає такі доходи до бази оподаткування. В той час, як фізична особа отримує суму дивідендів, зменшену на суму податків, які утримує емітент як податковий агент.
• Підприємства, які обрали спрощену систему оподаткування, при проведенні операцій з цінними паперами несуть ризики втрати права застосовувати спрощену систему. У своїх консультаціях ДФСУ відзначає, що регулярні операції з купівлі та продажу цінних паперів та корпоративних прав, є фінансовим посередництвом. В свою чергу, фінансові посередники не можуть бути платниками єдиного податку. Подібне трактування норм законодавства дискримінує малі підприємства на спрощеній системі та змушує їх уникати операцій з цінними паперами.
• Недержавний пенсійний фонд згідно профільного законодавства є неприбутковою організацією. В той же час, податковим законодавством встановлено такі вимоги для внесення до реєстру неприбуткових організацій, які недержавний пенсійний фонд не може виконати. Правова невизначеність статусу недержавного пенсійного фонду створює істотні ризики подвійного оподаткування пенсійних активів.
• Кодекс демотивує підприємства купувати цінні папери та інші фінансові інструменти у недержавного пенсійного фонду, який внесений до реєстру неприбуткових організацій. У разі придбання платником податку на прибуток у НПФ цінних паперів з його портфелю на суму, що сукупно протягом року перевищує 25 мінімальних заробітних плат (= 93 075 грн. у 2018 році), підприємство має відкоригувати свій фінансовий результат до оподаткування, збільшивши його на 30% вартості ЦП.

Проблемні питання оподаткування фізичних осіб

• Інвестиційний прибуток – єдиний з різновидів доходів фізичної особи, який передбачає здійснення розрахунку з метою врахування витрат на придбання інвестиційного активу. Витрати мають бути підтверджені документально. ДФС роз’яснює, що документальним підтвердженням витрат визнаються лише банківські платіжні документи. Інші форми понесення витрат можуть бути не визнані контролюючими органами як такі, що фактично понесені. Отже, якщо цінні папери придбані з оплатою готівкою або векселем, або отримані внаслідок реінвестиції дивідендів, або отримані в якості дивідендів, або придбані за договором міни, то при відчуженні цих цінних паперів інвестор несе ризики невизнання податковими органами витрат на їх придбання, що означає включення до бази оподаткування всієї суми доходу від відчуження.
• Поняття «інвестиційні активи» включає лише емісійні цінні папери та деривативи. Тому правила розрахунку інвестиційного прибутку не можуть бути застосовані до операцій з торгівлі неемісійними цінними паперами. Для цієї категорії цінних паперів вірогідним є відмова податкових органів у визнанні витрат на їх придбання.
• Торговець цінними паперами визначений обов’язковим податковим агентом за операціями фізичної особи з інвестиційними активами. При цьому Узагальнюючою податковою консультацією торговцю цінними паперами заборонено враховувати інвестиційні збитки. Податковий агент зобов’язаний з кожної прибуткової операції утримувати податок та перераховувати його до бюджету. В результаті такого підходу при визначенні фінансового результату від операцій з інвестиційними активами за підсумками декларування фізична особа часто має переплату з ПДФО. При цьому податкові органи кваліфікують таку переплату як помилково утриману податковим агентом та відмовляють у відшкодуванні з бюджету.
• Існує правова невизначеність щодо необхідності та порядку виконання функцій податкового агента при виплаті інвестиційного прибутку в результаті операцій, в яких торговець цінними паперами, участі не бере (викуп цінних паперів ІСІ, погашення боргових цінних паперів через депозитарну систему).
• Має місце регуляторна невизначеність щодо порядку оподаткування операцій РЕПО. Доходи за операцією РЕПО відносяться до процентних доходів згідно визначення. В той же час, операція складається з двох частин, які передбачають перехід права власності, та можуть бути кваліфіковані як купівля-продаж з відповідним оподаткуванням. Крім того, процентні витрати за операцією РЕПО (залучення фінансування в обмін на цінні папери з обов’язком їх зворотного викупу), як і будь-які процентні витрати фізичної особи, не враховуються при визначенні бази оподаткування.
• Інвестиційний прибуток від операцій з цінними паперами визначається податковим агентом з урахуванням курсових різниць. Методика розрахунку курсових різниць законодавством не встановлена, проте виходячи з визначення цього поняття, позитивна курсова різниця (курс валюти при продажу є вищим за курс валюти при придбанні) підлягає оподаткуванню, а від’ємна курсова різниця не враховується. При цьому, правила щодо курсових різниць стосуються лише операцій з інвестиційними активами, що виражені в іноземній валюті, та не стосується операцій з цінними паперами, номінованих в гривні, проте в іноземні валюті понесені витрати або отримані доходи (операції з нерезидентами). У такому випадку Кодекс встановлює, що отримані в іноземній валюті перераховуються у гривні за офіційним курсом НБУ, та не передбачає врахування понесених витрат, що створює ризики завищення бази оподаткування для інвестора.
• Також існує регуляторна невизначеність при визначенні бази оподаткування від інвестування за кордон на підстав е-ліцензії НБУ (інвестиційний прибуток від операцій з іноземними фінансовими інструментами). Доходи від торгівлі такими фінансовими інструментами мають одночасно ознаки інвестиційного прибутку, що передбачає оподаткування різниці між доходами і витратами, та ознаки доходу з джерелом походженні із-за кордону, що передбачає оподаткування всієї суми доходу без зменшення на суму витрат. Інвестори в таких умовах несуть ризики завищення бази оподаткування.
• Дивіденди за привілейованими акціями оподатковуються як заробітна плата.

1. IV. Міжнародний досвід

Основні положення Стратегії податкової політики Європейського союзу викладені у доповіді Єврокомісії від 23.05.2001 «Податкова політика в Європейському союзі – пріоритети на подальші роки»[1]. Цим документом Європейська комісія відзначила відсутність наміру гармонізації податкових політик країн – учасниць, відповідно кожна держава може обирати таку податкову систему, яка відповідає її пріоритетам. Натомість країни ЄС мають зосередити зусилля на координації дій з усунення податкових перешкод для всіх видів транскордонної економічної активності, в тому числі на боротьбу зі шкідливою податковою конкуренцією та зловживаннями.

Водночас, Єврокомісія вбачає за необхідне гармонізацію правил з непрямого оподаткування, тому до 1 січня 2008 року всі країни – учасниці ЄС імплементували до національного законодавства положення Директиви Ради ЄС 2006/112/EC від 28 листопада 2006 щодо загальної системи податку на додатну вартість. Зокрема директива передбачає, обов’язкові для всіх країн виключення з об’єкту оподаткування ПДВ, до яких відносяться фінансові та страхові послуги, медичне обслуговування та соціальні послуги.

Крім того, в рамках роботи Експертної групи Комісії ЄС з питань бар’єрів для вільного руху капіталу було розроблено Кодекс поведінки щодо податку, що утримується біля джерела виплати доходу[2]. Кодекс був опублікований Європейською Комісією 11 грудня 2017 року як необов’язковий до імплементації документ, направлений на добровільне вдосконалення процедур уникнення подвійного оподаткування транскордонних пасивних доходів (дивідендів, процентів та роялті). Кодекс містить наступні рекомендації країнам – учасницям:

• дозволити нерезидентам вимагати звільнення від сплати податку напряму, а не через податкового агента;
• дозволити подання електронних заяв на відшкодування податку, що утримується біля джерела виплати доходу;
• розширити використання IT рішень в процесі повернення/відшкодування, включаючи застосування податкових пільг біля джерела виплати;
• термін повернення сплаченого податку обмежити 6 місяцями;
• документація має бути зрозумілою та вичерпною, доступною он-лайн;
• єдине вікно для звернень щодо податку, утриманого біля джерела виплати доходу;
• застосування пільг біля джерела (за можливості).

Очікується, що реалізація цих заходів, скоротить витрати та сприятиме усуненню бар’єрів для міжнародних інвесторів.

Оподаткування юридичних осіб

За даними звіту Європейської комісії «Тренди оподаткування у Європейському союзі»[3] за 2017 рік середня максимальна ставка корпоративного податку знизилась з 22,5% у 2016 році до 21,9% у 2017 році, продовжуючи тенденцію до зниження ставки з 2009 року. Ставка податку коливається від найменшої 10% у Болгарії до найбільших, що дорівнюють або навіть перевищують 30% на Мальті, у Франції, Бельгії та Німеччині (проте національні податкові норми можуть обмежувати рівень ставки, що фактично застосовується). Шість країн – учасниць ЄС знизили ставки корпоративного податку у 2017 році. Найбільше зниження відбулось в Угорщині (10,8% в 2017 проти 20,6% в 2016) та Італії (27,8% у 2017 проти 31,3% у 2016). З 2009 року 15 країн – учасниць знизили максимальні ставки корпоративного податку, а 3 країни підвищили ставку.

Згідно дослідження «Огляд поточних практик оподаткування фінансових інструментів, доходів та винагород у фінансовому секторі» , проведеного PricewaterhouseCoopers на замовлення Європейської Комісії, у більшості країн ставка корпоративного податку та правила оподаткування доходів для фінансових установ і компаній нефінансового сектору не відрізняється. База оподаткування корпоративним податком у всіх досліджених країнах (27 країн ЄС та 4 інші) визначається в цілому на основі результатів бухгалтерського обліку, відображених у фінансових звітах, що складені відповідно до стандарту бухгалтерського обліку (МСФЗ, місцевий GAAP тощо).

В той же час, різниця у правилах бухгалтерського обліку призводить до різного визначення бази оподаткування корпоративного податку. Міжнародні стандарти фінансової звітності передбачають можливість компанії самостійно визначати окремі деталі обліку, тому навіть подібні компанії в одній юрисдикції за подібних умов можуть отримати різні фінансові результати до оподаткування.

Отже, реалізовані прибутки та збитки у переважній більшості країни відповідно збільшують або зменшують фінансовий результат до оподаткування. Однак щодо нереалізованих прибутків та збитків, які утворюються внаслідок здійснення переоцінки фінансових інструментів, у досліджених країнах існують різні підходи.

Дивіденди

Окремо варто звернути увагу на положення Директиви ЄС про материнські та дочірні компанії[4], метою запровадження якої є уникнення подвійного оподаткування доходів, котрі дочірня компанія виплачує на користь материнської. Згідно положень цієї директиви материнська компанія повинна володіти щонайменше 10% капталу дочірньої компанії, обидві компанії мають бути платниками корпоративного податку та бути зареєстровані в країнах – учасницях ЄС. За таких умов отримані материнською компанією доходи від участі в капіталі звільняються від оподаткування.

Результати дослідження найкращого світового досвіду демонструють, що звільнення від оподаткування дивідендів, отриманих юридичною особою від іншої юридичної особи, є розповсюдженою практикою в світі та має назву «participation exemption regime», оскільки дивіденди є частиною розподіленого доходу компанії, який вже був оподаткований. У різних країнах світу такі режими можуть передбачати безумовне виключення такого виду дивідендного доходу з бази оподаткування або виключення за умови відповідності доходу встановленим характеристикам (як правило, відсоток участі не менше 10% та період володіння не менше 1 року). Зазначений спеціальний пільговий режим реалізований в Австралії, Австрії, Канаді, Китаї, Фінляндії, Франції, Німеччині, Ірландії, Італії, Іспанії, Люксембурзі, Нідерландах, Норвегії, Португалії, Російській Федерації, Швеції, США та інших країнах . Деякі податкові режими, окрім дивідендного ходу, також звільняють від оподаткування доходи від відчуження істотного пакету акцій.

Водночас, до кінця 2018 року всі країни ЄС зобов’язані імплементувати до національного законодавства правила, запроваджені Директивою ЄС про запобігання ухиленню від сплати податків[5], в тому числі «правило переключення». Суть нововведення полягає у тому, що країни – учасниці ЄС мають право відмовитися від податкових пільг щодо дивідендів, прибутків від капіталу та прибутку від постійних представництв, які зареєстровані в третіх країнах за межами ЄС, якщо цей дохід оподатковується за дуже низькою ставкою податку або взагалі не оподатковується в третій країні.

Проценти

Процентний дохід відноситься до видів доходів, що зазвичай оподатковуються біля джерела виплати, та не включається до основних доходів з метою оподаткування. Проте за даними Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) в деяких країнах відсутній податок на такі доходи (withholding tax), але проценти включаються до загальної бази оподаткування.

Проценти виплачені компанією, як правило, включаються до складу витрат, що зменшують фінансовий результат до оподаткування, якщо вони відповідають принципу витягнутої руки.

Одним з нововведень Директиви ЄС про запобігання ухиленню від сплати податків є обмеження на врахування у зменшення фінансового результату для цілей оподаткування чистих процентних витрат (розрахованих як різниця між процентними витратами та процентними доходами) до 30% від прибутку до сплати податків, процентів, зносу та амортизації (EBITDA) компанії.

Держави-члени можуть вирішити дозволити платникам податків вираховувати перевищення витрат на позики понад 30% від EBITDA, але лише до 3 мільйонів євро. Вони також можуть обрати одночасно застосування 30% обмеження та 3 млн. євро на рівні групи та визначити це в національному податковому законодавстві.

Правило обмеження процентних витрат стосуватиметься боргових зобов’язань з пов’язаними та непов’язаними сторонами. При цьому країни – учасниці можуть вирішити не застосовувати правило обмеження відсотків окремим юридичним особам. Фінансові установи можуть бути виключені з-під дії цього правила.

Деривативи

При оподаткуванні операцій з деривативами більшість країн також не мають окремих спеціальних правил, а застосовують загальні правила корпоративного оподаткування для таких типів інструментів (в тому числі Австрія, Бельгія, Болгарія, Кіпр, Чехія, Данія, Естонія, Фінляндія, Німеччина, Угорщина, Ірландія, Латвія, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Румунія, Словенія, Іспанія, Швеція, Сінгапур, Швейцарія). Деякі країни запровадили кілька спеціальних податкових правил або визначень щодо деривативів в їх чинне законодавство щодо корпоративного податку на прибуток (Греція, Італія, Литва, Польща, Португалія, Словаччина). Дві країни – Великобританія та США – запровадили окреме комплексне та докладне регулювання для оподаткування дериватів.

Слід відзначити, що правила оподаткування доходів від деривативів у різних країнах відрізняються. Деякі країни навіть по різному оподатковують один і той самий вид деривативів в залежності від визначених факторів, наприклад залежно від перебування або не перебування деривативу у лістингу (Франція, Греція) або залежно від природи операції – хеджування або спекуляція (Бельгія, Італія, Литва, Словаччина, Іспанія).

Оподаткування доходу громадян від фінансових інструментів

Згідно даних звіту Європейської комісії «Тренди оподаткування у Європейському союзі» середнє для країн ЄС значення максимальної ставки податку на доходи фізичної особи у 2017 році становило 39% (в 2016 – 38,9%). Максимальне значення ставки податку в країнах ЄС значно відрізняється – від мінімальної 10% в Болгарії до більш як 55% у Швеції, Португалії та Данії. Водночас, для визначення реального податкового навантаження на доходи громадян інформації лише про ставку податку не достатньо. У кожному окремому випадку необхідно також аналізувати, до якої суми доходу ця ставка застосовується (прогресивну шкалу ставок податку), структуру податкових пільг та податкових кредитів, а також порядок визначення бази оподаткування.

Практика оподаткування доходів від приросту капіталу в країнах ЄС не однорідна. В одних країнах такі доходи оподатковуються податком на доходи фізичних осіб за основною ставкою, яка застосовується до інших видів доходів, а в більшості країн з прогресивною шкалою для основних доходів, передбачено фіксовану ставку податку для інвестиційних доходів. В той же час, у багатьох країнах передбачені певні особливості оподаткування таких прибутків, що відрізняються від загальних підходів оподаткування доходів фізичних осіб.

В наступній таблиці приведені приклади деяких країн ЄС у розрізі основних підходів до оподаткування доходів від приросту капіталу.

В цілому, у країнах ЄС звичайною є практика оподаткування інвестиційного прибутку за фіксованою стандартною ставкою податку на доходи фізичних осіб або за зниженою ставкою. Податкові пільги у формі виключення інвестиційного прибутку з-під оподаткування надаються, якщо особа володіла фінансовим інструментом протягом визначеного періоду часу, який кожна країна визначає на власний розсуд. Розмір ставки або можливість застосування пільг може також залежати від розміру пакету у відсотках до сукупного капіталу.

Дивіденди та проценти, виплачені фізичній особі, оподатковуються відповідно до правил, встановлених Директивою ЄС про запобігання ухиленню від сплати податків, та з урахуванням рекомендацій Кодексу поведінки щодо податку, що утримується біля джерела виплати доходу. При цьому згадана Директива не покриває питання оподаткування пенсійних заощаджень та лайфових страхових виплат, які зазвичай не підлягають оподаткуванню.

Податкове стимулювання довгострокових інвестицій

В світовій практиці можна виділити такі найбільш розповсюджені інструменти податкового стимулювання економічної активності бізнесу і домогосподарств:

Залежно від пріоритетів країни визначається політика податкового стимулювання окремих видів діяльності (наприклад, стимулювання експорту, галузеві податкові стимули, пільги для розвитку малого підприємництва, стимулювання прямих та портфельних інвестицій).

Європейська Комісія в своїй заяві № 2014/C19/04 «Рекомендації щодо державної підтримки ризикових фінансових інвестицій» [6] зазначає, що податкові стимули для корпоративних інвесторів можуть бути реалізовані у формі податкових пільг на доходи або податкових пільг на доходи від приросту капіталу, включаючи податкові кредити та відтермінування податкових зобов’язань. У контексті своєї практики правозастосування Комісія розглядає як прийнятні податкові пільги, що містять обмеження максимальної частки інвестованих коштів та доходів від інвестиції, на яку можливо застосувати податкову пільгу, в тому числі у формі виключення з бази оподаткування. Крім того, податкове зобов’язання з приросту капіталу може бути відкладено, якщо прибутки реінвестовані у прийнятний спосіб в рамках певного періоду, в той час як збитки від таких інвестицій можуть бути зараховані у зменшення прибутків від продажу інших акцій, які оподатковуються одним податком.

Для стимулювання довгострокового інвестування на ринках капіталу, окрім перелічених вище, можуть бути використані наступні інструменти або їх комбінації:

• виключення з бази оподаткування фінансового результату (прибутку/збитку) від операцій з фінансовим інструментом, а також доходів у зв’язку з володінням фінансовим інструментом (дивіденди, проценти) в цілому, або за дотримання певних умов, наприклад:

– якщо платник володів фінансовим інструментом протягом якогось істотного терміну (не менше одного-двох років);

– якщо частка інвестора складає певний відсоток від капіталу (наприклад, не менше 10%).

• встановлення знижених ставок для окремих видів фінансових доходів;
• оподаткування лише частини доходу, а не всієї суми (наприклад, 50 %);
• встановлення граничної суми процентних доходів, що не підлягають оподаткуванню;
• оподаткування реального процентного доходу після коригування на інфляцію;
• виключення з-під оподаткування або встановлення спеціальних пільгових режимів для доходів від окремих видів фінансових послуг або фінансових інструментів (наприклад, індивідуальні ощадні рахунки, державні цінні папери, пенсійні накопичувальні рахунки тощо).

Особливі податкові режими для підприємств колективного інвестування

Правила оподаткування колективного інвестування в більшості країн світу ґрунтуються на принципі однакового (співставного) податкового навантаження на інвестора при здійсненні інвестицій через інвестиційний фонд та при індивідуальному інвестуванні.

Можна виділити 3 наступні способи досягнення цієї мети:

1) фонд може розглядатись як прозорий для цілей оподаткування, тобто отримані ним доходи вважаються доходами, що отримані інвесторами;

2) фонд може бути виключено з-під оподаткування;

3) фонд може підлягати оподаткуванню, але за більш вигідним податковим режимом.

При застосуванні цих концепцій розповсюдженою є практика встановлення різних правил для корпоративних фондів (які розглядаються як непрозорі для цілей оподаткування) та для партнерств, контрактних та взаємних фондів (які розглядаються як прозорі для цілей оподаткування).

Режим оподаткування колективних інвестицій відрізняється в різних країнах Європейського союзу. Визнаними лідерами індустрії інвестиційних фондів є Люксембург, Ірландія, Німеччина, Великобританія та Франція.

Інвестиційні фонди в Люксембурзі та Ірландії є податково нейтральними, тобто не підлягають оподаткуванню жодними податками. У Франції інститути колективного інвестування та альтернативні інвестиційні фонди не оподатковуються корпоративним податком, зокрема, інвестиційні компанії відкритого типу виключені з-під оподаткування, пайові фонди розглядаються як прозорі для цілей оподаткування.

Податковий режим для схем колективного інвестування Великобританії більш обтяжливий та складний, ніж у згаданих вище країнах. Режим оподаткування інвестиційних фондів залежить від їх виду. Авторизований пайовий фонд та відкрита інвестиційна компанія звільнені від сплати податку на приріст капіталу («Capital gain tax» – податок на приріст капіталу при відчуженні активів), але є суб’єктом корпоративного податку за ставкою 20%. Дивіденди, отримані фондами, як правило виключаються з бази оподаткування фонду, а дивіденди виплачені фондом інвесторам оподатковуються на стороні інвестора як і звичайні дивіденди, отримані від будь-якої компанії. Відсотки підлягають оподаткуванню в довірчому управлінні або відкритій інвестиційній компанії, але податкові вирахування повинні бути доступними, коли проценти виплачуються інвесторам.

Доходи, що виникають у випадку неавторизованого пайового фонду, оподатковуються як дохід довірчого власника, як правило, за базовою ставкою податку на прибуток. Довірчі керуючі не звільнені від сплати податку на приріст капіталу при відчуженні активів пайового фонду, тому такі фонди в цілому можуть бути цікавими лише для неоподатковуваних суб’єктів, таких як пенсійні та благодійні фонди. Інвестори такого фонду оподатковуються незалежно від того, чи був розподілений прибуток фонду.

Інвестиційний траст не оподатковується податком на приріст капіталу та підлягає оподаткуванню корпоративним податком за стандартною ставкою. Дохід інвестора оподатковується лише при розподілі прибутку.

Партнерства (традиційні товариства або товариства з обмеженою відповідальністю) є прозорими для податкових цілей, і тому інвестори оподатковуються так, якби вони безпосередньо здійснювали інвестиції. Тобто на рівні партнерства не стягуються податки. При цьому інвестор є платником податку на приріст капіталу та платником податку на доходи в звичайному режимі.

У Німеччині з 2018 року діє новий податковий режим для інвестиційних фондів. «Непрозорі фонди», до яких відносяться інститути колективного інвестування та альтернативні фонди, оподатковуватимуться на рівні фонду корпоративним податком за ставкою 15%. Для інвесторів таких фондів при отриманні доходів від участі в фонді будуть передбачені часткові виключення з бази оподаткування. Інвестиційні фонди, які відповідатимуть ряду регуляторних критеріїв, будуть розглядатись як спеціалізовані (виключно для інституційних інвесторів) та оподаткуватимуться за «наскрізним» принципом, тобто фонд не підлягатиме оподаткуванню податком 15%, а отримані ним доходи будуть розглядатись як такі, що отримані інвестором напряму.

Підсумовуючи, варто відмітити, що лідерами європейської індустрії інвестиційних фондів є саме юрисдикції зі сприятливим режимом оподаткування – Люксембург (сконцентровано 26,6% вартості чистих активів індустрії) та Ірландія (15,3% вартості чистих активів індустрії).

Висновки для України

Порівнюючи міжнародний досвід оподаткування інструментів фінансового сектору з системою оподаткування в Україні, необхідно відзначити наступне:

1. Гармонізація з питань оподаткування доходів юридичних та фізичних осіб на рівні Європейського союзу відсутня, тому податкові системи країн – учасниць суттєво відрізняються. Європейська комісія надає лише рекомендації, що не мають статусу обов’язкових до імплементації, в частині уникнення бар’єрів для вільного руху капіталу.
2. Ставки та підходи до визначення фінансового результату в Україні в цілому є конкурентоспроможними у глобальній економіці. Податкові ставки в Україні є одними з найнижчих в Європі. Перехід від окремого податкового обліку доходів та витрат підприємств до оподаткування відкоригованого фінансового результату за даними фінансової звітності наблизив Україну до кращих міжнародних практик.
3. Проблемні питання оподаткування фінансових інструментів в Україні не пов’язані з фундаментальними характеристиками податкової системи України.
4. Основними недоліками системи оподаткування інструментів фінансового сектору в Україні у порівнянні з міжнародною практикою є:

– повна відсутність податкових заохочень користування фінансовими послугами (за винятком звільнення фізичних осіб від оподаткування процентів та інвестиційного прибутку від державних цінних паперів);

– практика авансування доходів бюджету за рахунок потенційних доходів від фінансових операцій (авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів юридичним особам; утримання податку в момент нарахування доходу, а не виплати; оподаткування нереалізованих доходів в результаті переоцінок фінансових інструментів в бухгалтерському обліку);

– заборона торговцю цінними паперами враховувати інвестиційний збиток клієнта при виконанні ним функцій податкового агента в поєднанні з непрацюючим механізмом повернення переплати податку з доходів фізичних осіб призводить до порушення прав інвесторів;

– обмеження економічної ефективності використання інструментів хеджування валютних ризиків (оподаткування позитивних курсових різниць у складі доходів фізичної особи; відокремлення обліку фінансового результату підприємств від операцій з цінними паперами та операцій з деривативами);

– правова невизначеність щодо оподаткування доходів фізичних осіб від ряду фінансових операцій та неврахування фінансових витрат (операції РЕПО, операції з іноземними фінансовими інструментами, операції з неемісійними цінними паперами).

1. V. Пропонована модель

Нова модель оподаткування інструментів фінансового ринку ґрунтуватиметься на таких принципах:

1. Справедливість

Всі учасники економічних відносин у фінансовому секторі повинні сплачувати податки за встановленими правилами і в розмірі, що є співставним з вигодами, які вони отримують від державного регулювання фінансового сектору, при збереженні балансу інтересів держави та платника податків.

Оподаткуванню можуть підлягати лише фактично отримані фізичною особою доходи, а не нараховані та не виплачені.

2. Визначеність

Кожний учасник економічних відносин повинен мати змогу точно оцінити податкові наслідки операцій заздалегідь. Податкове законодавство має бути зрозумілим та прогнозованим.

3. Уникнення подвійного оподаткування

Один і той самий дохід не може бути оподаткований більше одного разу як у межах країни, так і в транскордонних операціях.

4. Категоризація доходів та рівність оподаткування

Однакові види доходів мають оподатковуватись на рівних умовах незалежно від джерела походження або виплати таких доходів. Це означає, що мають оподатковуватись однаково проценти, що виплачені українським банком та іноземним банком, дивіденди, страхові виплати та інші доходи, що виплачені українською компанією та іноземною компанією. Для цілей оподаткування не повинно бути жодної різниці між інвестиційним прибутком від операцій з українськими та іноземними фінансовими інструментами.

5. Збалансованість

Зміни у системі оподаткування має бути збалансованими, тобто такими, економічний ефект від яких буде співставним з витратами для його досягнення. Ускладнення адміністрування має супроводжуватись діджиталізацією взаємодії платника з податковими органами.

Цільова модель

Враховуючи зазначені принципи, а також пріоритетні напрями реформування фінансового сектору, пропонується реалізувати наступну цільову модель системи оподаткування інструментів фінансового сектору.

1. Оподаткування дивідендів

Дивіденди за простими акціями та за привілейованими оподатковуються за однаковими правилами.

Щодо дивідендів, які виплачуються через депозитарну систему України, функцію податкового агента виконує депозитарна установа.

Дивіденди, виплачені резиденту України нерезидентом, оподатковуються за правилами визначеними для оподаткування дивідендів, що виплачуються особою, яка не є платником податку на прибуток підприємств в Україні.

2. Оподаткування процентів

3. Оподаткування фінансового результату від операцій з фінансовими інструментами юридичних осіб

4. Оподаткування фінансового результату від операцій з інвестиційними активами фізичних осіб

5. Курсові різниці

6. Особливі податкові режими

1. VI. Реалізація Концепції

Для реалізації наведеної моделі необхідним є внесення змін до Податкового кодексу України спеціальним законопроектом, розробленим відповідно до цієї Концепції.

У зв’язку зі змінами на рівні Кодексу, приведення у відповідність потребуватимуть наступні нормативно-правові акти:

1. Методика визначення інвестиційного прибутку професійним торговцем цінними паперами при виконанні функцій податкового агента, затверджена рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.11.2011 № 1689 та наказом Міністерства фінансів України від 22.11.2011 № 1484;
2. Положення про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів, затверджене постановою Кабінету міністрів України від 19.04.1999 р. № 632;
3. Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена Державним комітетом статистики від 13.01.2004 № 5 (щодо нарахування єдиного соціального внеску на вартість безкоштовно наданих працівникам акцій та страхові платежі роботодавця на користь працівників, пов’язаних з добровільним страхуванням (особистим, страхуванням майна)).
4. Форма податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859;
5. Форма Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897.

Також має бути скасовано дію наступних узагальнюючих податкових консультацій:

– Узагальнююча податкова консультація щодо окремих питань відображення в податковому обліку з податку на прибуток підприємств операцій з цінними паперами, затверджена наказом Державної фіскальної служби України від 26 грудня 2014 року № 400;

– Узагальнююча податкова консультація щодо подання професійним торговцем цінними паперами податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку, затверджена наказом Державної фіскальної служби України від 6 липня 2012 року № 593;

– Узагальнююча податкова консультація щодо оподаткування доходу у вигляді інвестиційного прибутку, отриманого платником податку – фізичною особою від операцій з цінними паперами (акціями), що виплачується професійним торговцем цінних паперів (дилерські операції з купівлі-продажу цінних паперів), затверджена наказом Державної фіскальної служби України від 6 липня 2012 року № 594;

– Узагальнююча податкова консультація щодо врахування податковим агентом інвестиційних збитків, які виникли у фізичної особи при визначенні загального фінансового результату під час розрахунку інвестиційного прибутку від операцій з інвестиційними активами, затверджена наказом Державної фіскальної служби України від 6 липня 2012 року № 595.

[1] COM (2001) 260: Communication from the Commission to the Council, the European Parliament and the Economic and Social Committee Tax policy in the European Union – Priorities for the years ahead

[2] Code of Conduct on Withholding Tax https://ec.europa.eu/taxation_customs/sites/taxation/files/code_of_conduct_on_witholding_tax.pdf

[3] «Taxation trends in the European Union» is produced by the Directorate-General for Taxation and Customs Union (DG TAXUD)

https://ec.europa.eu/taxation_customs/sites/taxation/files/taxation_trends_report_2017.pdf

[4] COUNCIL DIRECTIVE 2011/96/EU of 30 November 2011 on the common system of taxation applicable in the case of parent companies and subsidiaries of different Member States

[5] Council Directive (EU) 2016/1164 of 12 July 2016 laying down rules against tax avoidance practices that directly affect the functioning of the internal market

[6] COMMUNICATION FROM THE COMMISSION «Guidelines on State aid to promote risk finance investments» 2014/C 19/04