Сайт працює в режимі дослідної експлуатації

Фінансовий моніторинг

ФОРМА ЗВЕРНЕННЯ
Заповніть обов'язкові поля
Невірний формат пошти
Заповніть зворотню адресу
Повідомлення відправлене
Заявник*
Вид звернення*
Адреса*
ПІБ контактної особи*
Наступний крок
Зв'язатися
з нами

Фінансовий моніторинг

Фінансовий моніторинг – сукупність заходів, які здійснюються суб‘єктами фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу.

Суб’єктами первинного фінансового моніторингу є:
  • банки, страхові компанії, кредитні спілки, ломбарди та ін. фінансові установи;
  • платіжні організації, члени платіжних систем, еквайрингові та клірингові установи;
  • товарні, фондові та ін. біржі;
  • професійні учасники ринку цінних паперів;
  • компанії з управління активами;
  • оператори поштового зв’язку та інші установи, які проводять фінансові операції з переказу коштів;
  • філії або представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які надають фінансові послуги на території України;
  • суб’єкти підприємницької діяльності, які надають посередницькі послуги при здійсненні операцій купівлі-продажу нерухомого майна;
  • суб’єкти господарювання, які здійснюють торгівлю за готівку дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням і виробами з них, якщо сума фінансової операції дорівнює або перевищує суму, визначену законодавством;
  • суб’єкти господарювання, які проводять лотереї і азартні ігри, включаючи казино, електронне казино;
  • нотаріуси, адвокати, аудитори, аудиторські фірми, фізичні особи – підприємці, які надають послуги з бухгалтерського обліку, суб’єкти господарювання, які надають юридичні послуги (за винятком осіб, які надають послуги в рамках трудових правовідносин), у випадках, передбачених законодавством;
  • інші юридичні особи, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але надають окремі фінансові послуги.
Суб’єктами державного фінансового моніторингу є:
  • Національний банк України,
  • Міністерство фінансів України,
  • Міністерство юстиції України,
  • Міністерство транспорту та зв’язку України,
  • Міністерство економіки України,
  • Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку,
  • Державна комісія з регулювання фінансових послуг України,
  • Державна служба фінансового моніторингу України.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює державне регулювання і нагляд у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму відносно фондових бірж, компаній з управління активами та інших професійних учасників фондового ринку (окрім банків) відповідно до Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму” .

В сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму НКЦПФР має наступні повноваження:

  • здійснювати нагляд за діяльністю суб’єктів первинного фінансового моніторингу шляхом, зокрема шляхом проведення планових та позапланових перевірок, в тому числі виїзних;
  • забезпечувати надання методологічної, методичної та іншої допомоги суб’єктам первинного фінансового моніторингу;
  • здійснювати регулювання та нагляд з урахуванням політики, процедур та систем контролю, оцінки ризиків з метою визначення відповідності заходів, що здійснюються суб’єктами первинного фінансового моніторингу, та зменшення ризиків під час діяльності таких суб’єктів;
  • вимагати від суб’єктів первинного фінансового моніторингу виконання вимог законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а в разі виявлення порушень вимог законодавства вживати заходів, передбачених законом;
  • проводити перевірку організації професійної підготовки працівників і керівників підрозділів, відповідальних за проведення фінансового моніторингу;
  • інформувати Спеціально уповноважений орган з метою виконання покладених на нього завдань про виявлені порушення законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та заходи, вжиті для їх усунення;
  • щорічно, але не пізніше січня наступного року, надавати Спеціально уповноваженому органу узагальнену інформацію про дотримання суб’єктами первинного фінансового моніторингу вимог законодавства у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, у тому числі про виявлені порушення та заходи, вжиті для їх усунення;
  • забезпечувати зберігання інформації, що надійшла від суб’єктів первинного фінансового моніторингу і правоохоронних органів;
  • погоджувати із Спеціально уповноваженим органом проекти будь-яких нормативно-правових актів з питань, пов’язаних з виконанням вимог закону;
  • подавати Спеціально уповноваженому органу інформацію, зокрема документи, необхідні для виконання покладених на нього завдань (за винятком інформації про особисте життя громадян), у порядку, визначеному законодавством;
  • у випадках, встановлених законодавством, вживати заходів для недопущення формування статутних фондів відповідних суб’єктів первинного фінансового моніторингу за рахунок коштів, джерела походження яких неможливо підтвердити;
  • використовувати інформацію Спеціально уповноваженого органу щодо ознак порушення суб’єктами первинного фінансового моніторингу вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму для встановлення наявності таких порушень.

Список названий документов

Відповідно до Порядку контролю за дотриманням професійними учасниками фондового ринку вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, затвердженому рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку 27.07.2010 № 1154 підставою для проведення Комісією планової виїзної перевірки суб’єкта первинного фінансового моніторингу на дотримання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму є включення його до плану-графіка проведення перевірок суб’єктів первинного фінансового моніторингу на відповідний квартал. План-графік затверджується наказом Голови Комісії або особою, яка виконує його обов’язки, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Комісії.

Список названий документов
1 2 3
Юрособа ЄДРПОУ Перевіряючий підрозділ Дата перевірки Статус перевірки Підстава перевірки
ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ПРОФІНАНС" 37249988 Департамент контрольно-правової роботи
2017
ІV квартал
Наказ
164 2017-10-06
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ДЕКРА" 24685310 Департамент контрольно-правової роботи
2017
ІV квартал
Наказ
164 2017-10-06
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ "ЧОРНОМОРЕЦЬ-КАПІТАЛ" 35819643 Департамент контрольно-правової роботи
2017
ІV квартал
Наказ
164 2017-10-06
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ "ПРАЙМ ЕССЕТС МЕНЕДЖМЕНТ" 38199336 Департамент контрольно-правової роботи
2017
ІV квартал
Наказ
164 2017-10-06
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ "СІАМ-ІНВЕСТ" 35295550 Департамент контрольно-правової роботи
2017
ІV квартал
Наказ
164 2017-10-06
Методичні рекомендації

Суб‘єкти первинного фінансового моніторингу під час здійснення внутрішнього фінансового моніторингу стикаються з питаннями реалізації окремих норм законодавства у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму.

Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» Комісія забезпечує надання методологічної, методичної та іншої допомоги суб‘єктам первинного фінансового моніторингу.

Зокрема, протягом 2016 року до Комісії надійшло 27 листів із запитами щодо надання роз’яснень з питань фінансового моніторингу. Серед 75 питань, надісланих згаданими листами, найчастіше піднімались питання щодо ідентифікації, верифікації, вивчення та уточнення інформації про клієнтів і виявлення та реєстрації фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу.

З метою надання методологічної допомоги СПФМ та чіткого виконання ними вимог законодавства у сфері фінансового моніторингу, Комісія оприлюднює роз’яснення щодо найбільш проблемних питань, що надсилались до НКЦПФР протягом 2016 року

Рекомендації з управління ризиками клієнтів суб’єктів первинного фінансового моніторингу

Комісія рекомендує суб’єктам первинного фінансового моніторингу – торговцям цінними паперами та компаніям з управління активами – встановити рівень ризику «високий» таким клієнтам:

  1. емітентам цінних паперів, які не розмістили протягом останніх двох років в Загальнодоступній інформаційній базі даних НКЦПФР регулярну річну інформацію;
  2. емітентам цінних паперів ІСІ (у разі публічного розміщення цінних паперів), щодо яких відсутня, за останні два роки, інформація у Загальнодоступній інформаційній базі даних НКЦПФР;
  3. емітентам, обіг цінних паперів яких зупинений на будь-якій фондовій біржі, або зупинено внесення змін до системи депозитарного обліку щодо всього випуску цінних паперів;
  4. емітентами цінних паперів щодо яких наявна інформація на офіційному веб-сайті НКЦПФР про складання акта про відсутність за місцезнаходженням;
  5. особам, які укладають правочини з цінними паперами емітентів, визначених у пунктах 1 – 4;
  6. особам, яка в процесі обслуговування не надають повний обсяг інформації, необхідної для проведення оцінки ризику клієнта;
  7. особам-нерезидентам, які мають місце реєстрації (місцезнаходження) в країні – агресорі.

Разом з цим ці Рекомендації є одним із елементів який спрямований на усунення недоліків які визначені Звітом про проведення Національної оцінки ризиків відмивання коштів та фінансування тероризму в Україні та стосуються ринку цінних паперів.

Список названий документов
Міжнародні органи протидії відмиванню коштів та фінансування терроризму
Євразійська група з протидії легалізації злочинних доходів і фінансуванню тероризму (ЄАГ)

Євразійська група з протидії легалізації злочинних доходів і фінансуванню тероризму (ЄАГ) – регіональна група по типу FATF. В ЕАГ входять дев’ять держав: Білорусь, Індія, Казахстан, Китай, Киргизстан, Росія, Таджикистан, Туркменістан і Узбекистан. ЕАГ є асоційованим членом FATF.

Статус спостерігача надано 12 державам і 17 міжнародних і регіональних організацій.

Діяльність ЕАГ спрямована на надання сприяння державам регіону у створенні належних правових та інституційних основ ПВК/ФТ, відповідних стандартам FATF.

В рамках цієї діяльності ЕАГ проводить взаємні оцінки національних систем ПВК/ФТ своїх держав на основі методології FATF, досліджує типології відмивання коштів та фінансування тероризму і реалізує програми технічного сприяння державам-членам Групи, включаючи навчання кадрів.

Егмонтська група підрозділів фінансової розвідки

1995 року група Підрозділів фінансової розвідки (ПФР) зустрілась у палаці Егмонт-Аренберг у Брюсселі та вирішила утворити неформальну групу з метою стимулювання міжнародного співробітництва. На даний час відома як Егмонтська група підрозділів фінансової розвідки, її ПФР регулярно зустрічаються з метою пошуку шляхів співпраці, зокрема у сфері інформаційного обміну, навчання та обміну досвідом.

Метою діяльності Егмонтської групи є проведення засідань для ПФР з усього світу з метою покращення співробітництва у сфері протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму, а також сприяння впровадженню національних програм у цій сфері. Це сприяння включає в себе наступне:

  •  розширення та систематизація міжнародного співробітництва щодо взаємного обміну інформацією;
  • підвищення ефективності ПФР шляхом пропонування проведення навчань та сприяння обміну персоналом з метою покращення досвіду та можливостей персоналу ПФР;
  • сприяння кращому та захищеному зв’язку між ПФР шляхом використання технологій, таких як Захищеного веб-сайту Егмонтської групи;
  • сприяння кращій координації та допомозі між операційними підрозділами ПФР–членів;
  • покращення операційної автономії ПФР; та
  • сприяння утворенню ПФР в юрисдикціях з наявними програмами протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму, чи з програмами, які знаходяться на ранніх стадіях розвитку

Структура та організація Егмонтської групи

Голови ПФР, Комітет Егмонтської групи, Робочі групи та Секретаріат Егмонтської групи становлять операційну структуру Егмонтської групи.

Голови ПФР

Голови ПФР становлять керівний орган Егмонтської групи; винесення рішень щодо питань, які впливають на членство Егмонтської групи, структуру, бюджет та принципи. Голови ПФР приймають рішення шляхом консенсусу.

Комітет Егмонтської групи

Комітет Егмонтської групи слугує консультаційним та координаційним механізмом для Голів ПФР та робочих груп. Його основні функції включають в себе сприяння Егмонтській групі у реалізації ряду видів діяльності, від внутрішньої координації та управління до представництва на міжнародній арені. Комітет також здійснює нагляд за роботою Секретаріату Егмонтської групи. Комітет Егмонтської групи охоплює постійних та регіональних членів. На сьогодні Комітет складається з Голови, двох заступників, Голів п’яти робочих груп, регіональних представників від Африки, Азії, Європи, Америки та Океанії, представника Мережі з розслідування фінансових злочинів США (FinCEN), відповідального за Захищений веб-сайт Егмонтської групи та Виконавчого Секретаря Егмонтської групи.

Робочі групи

З метою виконання своєї місії щодо розвитку, співпраці та обміну досвідом, Егмонтською групою було створено п’ять робочих груп. Засідання робочих груп відбуваються періодично, у ході яких вони звітуються перед Головами ПФР щодо здійснення своєї діяльності. Робочі групи виконують наступні функції:

  • Правова робоча група розглядає кандидатури потенційних членів та керує усіма правовими аспектами та принциповими питаннями в межах Егмонтської групи, включаючи співпрацю між ПФР.
  • Робоча група із залучення нових членів функціонує з метою створення глобальної мережі ПФР шляхом визначення ПФР-кандидатів на вступ до Егмонтської групи та співпраці з ними з метою забезпечення того, що вони виконують стандарти Егмонтської групи.
  • Тренінгова робоча група встановлює потреби у проведенні тренінгів та можливості ПФР та їх працівників, а також проводить навчальні семінари для членів Егмонтської групи та юрисдикцій, які не є членами Егмонтської групи.
  • Операційна робоча група об’єднує ПФР щодо розробки типологій та багатострокових стратегічно-аналітичних проектів.
  • Робоча група з інформаційних технологій надає консультації та технічну допомогу новим та існуючим ПФР щодо розробки, покращення чи реконструкції їх ІТ систем, а також досліджує використання нового програмного забезпечення, яке може сприяти аналітичній роботі.

Секретаріат Егмонтської групи

Секретаріат було створено у липні 2007 року, який знаходиться в м. Торонто, Канада.Секретаріат надає адміністративну та іншу допомогу щодо загальної діяльності Голів ПФР, Комітету Егмонтської групи та робочим групам. Секретаріат очолюється Виконавчим Секретарем Егмонтської групи, який призначається Головами ПФР та, який звітує перед ними через Комітет Егмонтської групи.

Спеціальний комітет експертів Ради Європи із взаємної оцінки заходів протидії відмиванню коштів та фінансування тероризму (MONEYVAL)

Спеціальний комітет експертів Ради Європи із взаємної оцінки заходів протидії відмиванню коштів та фінансування тероризму (MONEYVAL) був створений у 1997 році, регулювання діяльності якого здійснювалось на основі загальних положень Резолюції Res(2005)47 щодо діяльності комітетів та підпорядкованих органів, їх технічних завдань та робочих методів.

Під час засідання комітетів 13 жовтня 2010 року, Комітет Міністрів Ради Європи затвердив Резолюцію CM/Res(2010)12 щодо Статуту Спеціального комітету експертів Ради Європи із взаємної оцінки заходів протидії відмиванню коштів та фінансування тероризму (MONEYVAL). З 1 січня 2011 року відповідно до нового Статуту, Комітет MONEYVAL став незалежним механізмом моніторингу в межах Ради Європи, який підпорядковується безпосередньо Комітету Міністрів Ради Європи.

Цілі діяльності Комітету MONEYVAL

Метою діяльності Комітету MONEYVAL є забезпечення того, що його країни-члени мають ефективні системи протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму та відповідають міжнародним стандартам у цій сфері.

Такими стандарти є стандарти, які викладені у Рекомендаціях FATF, Спеціальних Рекомендаціях щодо фінансування тероризму, в тому числі у Конвенції ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин (1988), Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності, Конвенції ООН про боротьбу з фінансуванням тероризму (1999), Директиві 2005/60/EC Європейського Парламенту та Ради про запобігання використанню фінансової системи з метою відмивання коштів та фінансування тероризму та інші імплементаційні заходи (26 жовтня 2005) та Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом (1990), укладених в рамках Ради Європи.

Комітет MONEYVAL здійснює оцінку відповідності своїх країн-членів усім міжнародним стандартам у правовому, фінансовому та правоохоронному секторах шляхом надання експертної оцінки у ході взаємних оцінок.

Звіти Комітету надають досить детальні рекомендації щодо шляхів покращення ефективності національних режимів протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму та здатності країни здійснювати міжнародне співробітництво у цій сфері. Комітет MONEYVAL, також, проводить типологічні дослідження щодо методів, схем та тенденцій відмивання коштів та фінансування тероризму.

Структура Комітету MONEYVAL

Комітет обирає Голову та заступника Голови на період двох років, а також трьох інших осіб, які разом складають Бюро. Бюро здійснює підготовку роботи Комітету. Діяльність Комітету підтримується Секретаріатом, передбаченим Радою Європи.

Члени та спостерігачі Комітету MONEYVAL

Статут Комітету MONEYVAL передбачає, що до складу Комітету мають входити представники, які є добре обізнаними в своїх національних режимах ПВК/ФТ.

Наразі Комітет MONEYVAL налічує 30 членів, які підпадають під його процедуру оцінки. Крім того, керівництво FATF призначає дві делегації з двох країн-членів FATF з одним представником від кожної делегації, призначеним на два роки з відновленням строку перебування на посаді.

Крім того, статус спостерігача в Комітеті MONEYVAL мають наступні органи, країни та організації, які уповноважені подавати Комітету кандидатуру свого представника:

  • Парламентська Асамблея Ради Європи, Банк розвитку Ради Європи, Європейський Комітет із проблем злочинності, Конференція Сторін Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом та фінансування тероризму (CETS 198)
  • Європейська Комісія та Генеральний Секретаріат Ради Європейського Союзу
  • Країни зі статусом спостерігача Ради Європи (Канада, Японія, Мексика, США)

Міжнародні організації та установи:

  • Секретаріат Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму (FATF)
  •  Інтерпол
  • Секретаріат Співдружності
  • Міжнародний Валютний Фонд
  • Управління ООН з наркотиків і злочинності
  • Комітет ООН з протидії тероризму
  • Світовий банк
  • Європейський банк реконструкції та розвитку
  • Група наглядачів Міжнародного фінансового центру (попередньо названа як Офшорна група банківських наглядачів)
  • Егмонтська група підрозділів фінансової розвідки
  • Євразійської групи з протидії легалізації злочинних доходів та фінансування тероризму
  •   інші регіональні організації за типом FATF, які є чи стають асоційованими членами FATF на основі взаємності (на даний момент лише Азійсько-Тихоокеанська група по боротьбі з відмиванням коштів);
  • інші члени FATF.
Співробітництво з іншими органами

У своїй діяльності MONEYVAL тісно співпрацює з:

  •  FATF: MONEYVAL є спостерігачем у FATF та з червня 2006 року став асоційованим членом FATF. MONEYVAL отримує певну вигоду від свого нового статусу – у тому числі можливість для багатьох країн брати активну участь у засіданнях FATF у складі делегації Ради Європи / MONEYVAL
  •  Міжнародним Валютним Фондом та Світовим банком: спільна методологія уможливлює спільне визнання оцінок та таким чином уникнення дублювання оцінок у тих самих країнах та перевантаження національних органів цими завданнями; іншими установами, у яких MONEYVAL має статус спостерігача (напр. Євразійська група, створена у 2004 році).
Група з розробки фінансових заходів (FATF)

Група з розробки фінансових заходів (FATF) – це міжурядовий орган, створений в 1989 році міністрами йогоюрисдикції. Ціллю FATF є встановлення стандартів та сприяння ефективному здійсненню правових, нормативних та оперативних заходів поборотьбі з  відмиванням коштів, фінансуванням тероризму та інших загроз для цілісності міжнародної фінансової системи. Тому FATF “директивний орган”, який працює для створення необхідної політичної волі для досягнення національного законодавства та нормативно-правових реформ в цих сферах.

FATF розробила ряд рекомендацій – Міжнародні стандарти з протидії відмиванню доходів та фінансуванню тероризму і розповсюдженню зброї масового знищення. Вони складають основу для скоординованої відповіді на загрози для цілісності фінансової системи та забезпечення її функціонування на належному рівні. Вперше видані в 1990 році Рекомендації FATF були переглянуті в 1996, 2001, 2003 і останній раз в 2012 році, для забезпечення актуальності та відповідності, і вони призначені для універсального застосування.

FATF здійснює моніторинг прогресу своїх членів щодо імплементації необхідних заходів, здійснює перегляд методів та контрзаходів з відмивання коштів та фінансування тероризму, а також сприяє імплементації та реалізації відповідних заходів в глобальному масштабі. У  співпраці з іншими міжнародними партнерами, FATF веде роботу з виявлення у разливості нанаціональному рівні з метою захисту міжнародної фінансової системи від зловживань.

Пленарне засідання FATF під час якого приймаються рішення, проводиться тричі на рік.

Типології міжнародних організацій, що здійснюють діяльність у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму

Відповідно до частини третьої статті 16 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» внутрішньому фінансовому моніторингу підлягають операції відповідно до типологій міжнародних організацій, що здійснюють діяльність у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

Суб’єкти первинного фінансового моніторингу можуть використовувати наступні посилання на інформаційні джерела, які містять типології міжнародних організацій, що здійснюють діяльність у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму:

1. Загальна характеристика та теми типологічних досліджень:
http://www.eurasiangroup.org/ru/typology_research.php

2. Каталог типологічних звітів FATF:
http://www.eurasiangroup.org/ru/FATF_typologies.php

3. Каталог типологічних звітів MONEYVAL:
http://www.eurasiangroup.org/ru/MONEYVAL_typologies.php

4. Каталог типологічних звітів ЄАГ:
http://www.eurasiangroup.org/ru/typology_reports.php

5. Каталог типологічних звітів АТГ:
http://www.eurasiangroup.org/ru/APG_typologies.php

Рекомендації для суб’єктів первинного фінансового моніторингу щодо ризиків, пов’язаних із фінансуванням сепаратистських та терористичних заходів на території України

У зв’язку із складною ситуацією в східних регіонах України, наслідком якої є захоплення заручників, цивільних та військових об’єктів, загострення суспільно-політичної обстановки та людські жертви, актуальним є питання позбавлення осіб, пов’язаних із терористичною та сепаратистською діяльністю, джерел фінансування.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» (далі – Закон) суб’єкт первинного фінансового моніторингу (далі – суб’єкт) повинен:

  • виявляти фінансові операції, стосовно яких є достатні підстави підозрювати, що вони пов’язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму та в день їх виявлення або спроби їх проведення інформувати про це Держфінмоніторинг України та визначені законом правоохоронні органи, зокрема Службу безпеки України;
  • здійснювати класифікацію своїх клієнтів з урахуванням критеріїв ризиків, визначених Держфінмоніторингом України та органами, що здійснюють регулювання та нагляд за їх діяльністю, під час проведення ними фінансових операцій, що можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, і вживати застережних заходів щодо клієнтів, діяльність яких свідчить про підвищений ризик проведення ними таких операцій.

Враховуючи викладене, суб’єкт, під час встановлення ділових відносин, визначає за відповідними критеріями, зокрема за типом клієнта, географічним розташуванням країни реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, і видом товарів та послуг, рівень ризику клієнта.

Високий рівень ризику присвоюється клієнтам, які включені до Переліку осіб, пов’язаних із здійсненням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції, що формується Держфінмоніторингом України, та клієнтам, стосовно яких у суб’єкта виникають підозри, що вони здійснюють або причетні до фінансування тероризму.

Особливу увагу, зокрема, слід приділяти до клієнтів:

  • неприбуткових або благодійних організацій (крім благодійних організацій, що діють під егідою міжнародних організацій);
  • публічних діячів або пов’язаних з ними осіб, у тому числі і тих, що мають широкі владні повноваження в Україні;
  • резидентів країни, що підтримують терористичну діяльність;
  • керівників чи засновників громадської чи релігійної організації, благодійного фонду, іноземної некомерційної неурядової організації, її філіалу чи представництва, які діють на території України;
  • діяльність яких пов’язана з інтенсивним оборотом готівкових коштів;
  • які проводять операції з грошовими коштами або іншим майном виключно через представника, що діє за довіреністю;
  • які здійснюють розрахунки за операціями з використанням інтернет-технологій, електронних платіжних систем, систем грошових переказів чи інших альтернативних систем віддаленого доступу, які унеможливлюють проведення в повній мірі ідентифікації відправника/одержувача коштів);
  • які не надають суб’єкту додаткових відомостей, передбачених відповідними внутрішніми документами суб’єкта;
  • щодо яких існують сумніви у достовірності поданих ними документів або раніше наданих ідентифікаційних даних.

У відношенні таких осіб суб’єкт відповідно до статті 9 Закону:

  • здійснює поглиблену ідентифікацію клієнта та перевіряє особу клієнта, включаючи його власників;
  • збирає інформацію з метою формування уявлення про діяльність клієнта, природу та рівень операцій, що проводяться ним;
  • встановлює суть, характер та мету ділових відносин та у разі виникнення підозр здійснює посилений моніторинг операцій, що проводяться клієнтом.

У зв’язку із викладеним, вбачаємо за необхідне суб’єктам використовувати наступні критерії, зокрема щодо платежів від (до) клієнта:

  • платіж надходить у банки України з країни, що підтримує міжнародну терористичну діяльність;
  • платіж надходить з використанням платіжних систем країни, що підтримує міжнародну терористичну діяльність;
  • платіж у валюті країни, що підтримує міжнародну терористичну діяльність;
  • платіж проводиться неприбутковими організаціями радикального або іншого спрямування;
  • платіж, що проводиться фізичними особами – громадянами країни, що підтримує міжнародну терористичну діяльність;
  • платіж, що проводиться юридичними особами, які зареєстровані на території країни, що підтримує міжнародну терористичну діяльність, а також у яких громадяни країни, що підтримує міжнародну терористичну діяльність, є засновниками (учасниками) або входять до складу органів управління.

З метою встановлення країн, що підтримують міжнародну терористичну діяльність, суб’єкти можуть використовувати будь-які офіційні засоби інформації (включаючи інтернет-сторінки) Кабінету Міністрів України, Національного банку України, інших державних органів, а також міжнародних та міжурядових організацій, задіяних у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму.

Враховуючи зазначене, після проведення операцій з подібними ознаками суб’єкт забезпечує їх аналіз та приймає рішення щодо направлення інформації про них відповідно до статті 6 Закону до Держфінмоніторингу України та Служби безпеки України.

Під час аналізу фінансових операцій на наявність підозр що вони пов’язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму суб’єктам необхідно мати чітке розуміння того, що фінансування тероризму може здійснюватись, зокрема,  як терористичними організаціями, які вдають із себе законних юридичних осіб, так і шляхом використання законних юридичних осіб, як каналів для фінансування тероризму.

Таким чином, з метою зменшення ризиків суб’єктів бути використаними злочинцями з метою фінансування тероризму рекомендуємо суб’єктам використовувати право відмовитися від проведення фінансової операції у разі, якщо фінансова операція містить ознаки такої, що згідно із Законом підлягає фінансовому моніторингу, у тому числі у відношенні яких виникли підозри, що вони пов’язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму та повідомляти про це Держфінмоніторинг України протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови (стаття 10 Закону).

Також, з метою зменшення ризиків фінансування сепаратистських та терористичних заходів на території України, Держфінмоніторинг України рекомендує суб’єктам зупиняти, відповідно до статті 17 Закону, фінансові операції, які проводяться особами, що зазначені у списку українських фізичних осіб та фізичних осіб країн, що підтримують міжнародну терористичну діяльність, в частині застосування до них економічних санкцій, та повідомляти про це Держфінмоніторинг України.

Ознайомитись із переліком осіб, до яких застосовані санкції Радою Європейського Союзу та Сполучених Штатів Америки (в.т.ч.OFAC), можна за посиланнями на веб-ресурси:

http://www.treasury.gov/ofac/downloads/prgrmlst.txt
http://www.treasury.gov/resource-center/sanctions/SDN-List/Pages/default.aspx
http://www.treasury.gov/resource-center/sanctions/Programs/Pages/ukraine.aspx
http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:32014D0238&rid=1
http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=OJ:L:2014:078:0006:0015:EN:PDF
http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:32014D0151&rid=4
http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:32014R0433&rid=1
http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:32014R0477&from=EN
http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/PDF/?uri=OJ:JOL_2014_160_R_0004&from=EN
http://www.treasury.gov/resource-center/sanctions/Programs/Documents/31cfr589.pdf
http://www.treasury.gov/resource-center/sanctions/OFAC-Enforcement/Pages/20140716.aspx

1. Згідно пункту 21) статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» клієнтом є, зокрема, будь-яка особа, що є стороною договору. Просимо роз’яснити про сторону якого саме договору йде мова у випадку коли суб’єктом первинного фінансового моніторингу виступає: 1) торговець цінними паперами; 2) депозитарна установа.

Пунктом 21 статті 1 Закону України визначено, зокрема, що клієнтом є будь-яка особа, яка є стороною договору.
Враховуючи, що відповідно до Закону України суб’єктами первинного фінансового моніторингу (далі – СПФМ) є професійні учасники фондового ринку (ринку цінних паперів), які надають фінансові та інші послуг у сфері розміщення та обігу цінних паперів, обліку прав на цінні папери та прав за цінними паперами в рамках Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» то в даному випадку клієнтом СПФМ виступає особа, яка є стороною за договором про надання фінансових послуг та інших послуг, зокрема, для торговця цінними паперами це:
особа, в інтересах та за рахунок якої діє торговець на підставі відповідного договору;
особа, що укладає з торговцем договір купівлі-продажу (міни) цінних паперів або інших фінансових інструментів.
Для депозитарної установи клієнтом є депонент.

2. Чи є обов’язковим здійснення торговцем цінними паперами ідентифікації особи, з якою у торговця цінними паперами відсутні ділові відносини та яка є стороною дилерського договору або договору на виконання, якщо сума такого договору менша ніж 150000 гривень, або суми, еквівалентної зазначеній сумі, у тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах?

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України ідентифікація та верифікація клієнта здійснюється , зокрема у разі встановлення ділових відносин та проведення разової фінансової операції без встановлення ділових відносин з клієнтами на суму, що дорівнює чи перевищує 150000 гривень, або суму, еквівалентну зазначеній сумі, у тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах.
Таким чином, у разі проведення фінансових операцій зі стороною, з якою у торговця цінними паперами не встановлені ділові відносини, йому необхідно проводити ідентифікацію такої особи у випадку якщо операція проводиться на суму, що дорівнює чи перевищує 150000 гривень, або суму, еквівалентну зазначеній сумі, у тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах.

3. Просимо роз’яснити чи може суб’єкт первинного фінансового моніторингу при ідентифікації визначити дані, що дають змогу встановити кінцевого бенефіціарного власника (контролера), на підставі інформації про таку особу, одержаної від клієнта та засвідченої ним (наприклад, опитувальник чи довідка, яка створена та засвідчена самим клієнтом)?

Відповідно до частини дев’ятої та десятої статті 9 Закону України СПФМ під час ідентифікації та верифікації встановлюють, зокрема, дані, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів).

Відповідно до абзацу 3 частини сьомої статті 9 Закону України з метою встановлення кінцевого бенефіціарного власника (контролера) СПФМ витребовує у клієнта – юридичної особи інформацію та/або документи, що підтверджують наявність структури власності такого клієнта.

Відповідно до пункту 35 частини першої статті 1 Закону України структура власності – документально підтверджена система взаємовідносин юридичних та фізичних осіб, що дає змогу встановити всіх наявних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), у тому числі відносини контролю між ними щодо цієї юридичної особи, або відсутність кінцевих бенефіціарних власників (контролерів).

Законом України не визначено, що структура власності є офіційним документом.

Таким чином, СПФМ може встановлювати кінцевого бенефіціарного власника (контролера) клієнта ,на підставі документа довільної форми (у тому числі опитувальника/довідки клієнта), який надається клієнтом та визначає його структуру власності.

4. Чи є керівник юридичної особи, який не володіє прямо або опосередковано часткою у юридичній особі, правом голосу особою, яка має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність відповідної юридичної особи (кінцевим бенефіціарним власником (контролером)?

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 1 Закону України кінцевий бенефіціарний власник (контролер) – фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов’язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов’язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі.

Вищенаведена норма Закону однозначно встановлює, що володіння однією особою  самостійно або   спільно   з пов’язаними  фізичними  та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі не є обов’язковою умовою, яка дає змогу визначити належність фізичної особи до кінцевого бенефіціарного власника (контролера).

5. Чи можливою є ситуація, коли у юридичної особи відсутній кінцевий бенефіціарних власник (контролер)? Чи є надана клієнтом інформація про відсутність у юридичної особи кінцевого бенефіціарного власника (контролера) достатньою для з’ясування суб’єктом первинного фінансового моніторингу в процесі ідентифікації даних про кінцевого бенефіціарного власника (контролера)?

У разі якщо структура власності не дає можливість встановити кінцевого бенефіціарного власника (контролера) який володіє клієнтом, або є прямим опосередкованим власником чи опосередкованим власником спільно з пов’язаними особами то СПФМ встановлює фізичну особу, яка не володіє часткою у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу компанії, але яка має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність компанії у спосіб, визначений зазначеною нормою Закону.

Слід зазначити, що кінцевий бенефіціарний власник (контролер) у юридичної особи може бути відсутній у випадку якщо клієнт є юридичною особою управління яким здійснюється колегіальним органом управління.

Враховуючи викладене, суб’єкт первинного фінансового моніторингу повинен вжити всіх необхідних заходів у відношенні клієнта – юридичної особи щодо встановлення кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) або факту їх відсутності.