Чому муніципальні облігації досі не стали масовими?

Коли українці говорять про інвестиції, найчастіше згадують ОВДП. Їх купують через банки й застосунки, про них постійно говорять у медіа, а кількість інвесторів під час повномасштабної війни зросла майже у 12 разів.

Водночас є й інший інструмент, який працює за схожим принципом, але залишається маловідомим широкій аудиторії. Це муніципальні облігації (ОВМП) — цінні папери, які можуть випускати органи місцевого самоврядування, щоб залучати кошти на розвиток.

Чому державні облігації стали звичною частиною фінансового ринку, а муніципальні — ні? І чому саме зараз ця тема знову повертається в порядок денний?

Схожі, але різні

І ОВДП, і муніципальні облігації належать до боргових цінних паперів. В обох випадках інвестор позичає гроші емітенту на визначений строк, а потім отримує їх назад разом із доходом. Але є принципова різниця. ОВДП випускає держава, а муніципальні облігації — орган місцевого самоврядування. Є ще одна відмінність, яка часто впливає на вибір інвестора: дохід за ОВДП, на відміну від ОВМП, не оподатковується для фізичних осіб у порядку, передбаченому Податковим кодексом.

Якщо держава залучає кошти для фінансування державних потреб, то громада — для конкретних місцевих проєктів: транспорту, водопостачання, енергетики, житла чи іншої інфраструктури. Серед них можуть бути й проєкти енергетичної незалежності громад — власна генерація, системи накопичення енергії, модернізація теплопостачання та інші рішення, які підвищують стійкість міста.

Саме тому в багатьох країнах муніципальні облігації — це звичний інструмент розвитку міст. Тоді чому в Україні вони не стали популярними?

Ринок, що рано втратив довіру

Уперше муніципальні облігації в Україні випустили ще в середині 90-х років. Найвідоміший приклад — Одеська міська позика 1997 року, яка через зміну влади та економічну кризу 1998 року не змогла вчасно розрахуватися з інвесторами. Хоча згодом це питання було вирішене, довіра до інструменту була підірвана.

За майже 20 років — з 2004 до 2022 року — в Україні зареєстрували трохи більше 60 випусків муніципальних облігацій — ринок не зупинився зовсім, але масовим так і не став.

Після цього випадку держава суттєво посилила контроль за місцевими запозиченнями, а сама процедура випуску облігацій стала складною та довгою. Громади обирали простіші інструменти — банківські кредити, міжнародні гранти чи бюджетне фінансування. Як наслідок, місцеві облігації залишалися привілеєм окремих великих міст, а з початком повномасштабної війни цей ринок остаточно поставили на павзу.

Але справа була не лише у складності процедури чи історичному досвіді неповернення коштів у визначені строки.

У наступні роки громади отримали доступ до інших джерел фінансування. Під час пандемії COVID-19, а особливо після початку повномасштабної війни, суттєво зросла роль державної, міжнародної та донорської підтримки. Гранти, програми допомоги та пільгове фінансування стали критично важливими для того, щоб країна і громади могли вистояти в умовах надзвичайних викликів.

Однак така модель не може бути постійною.

Донорські кошти та міжнародна допомога залишатимуться важливим ресурсом для України, але довгостроковий розвиток громад не може десятиліттями залежати переважно від зовнішньої підтримки. Будувати житло, модернізувати транспорт, водогони, тепломережі, енергетику та іншу інфраструктуру дедалі більше доведеться за рахунок власних економічних ресурсів країни — бюджетних коштів, бізнесу та приватного капіталу.

Саме тут муніципальні облігації можуть отримати нову роль.

Що змінилося зараз

У 2026 році Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку спростила правила випуску місцевих позик. Якщо раніше для кожної серії облігацій місцевим радам доводилося щоразу проходити повну процедуру погодження запозичення та реєстрації випуску ОВМП, то тепер у разі наміру здійснити більше ніж одну публічну пропозицію можна затвердити базовий проспект. Далі, за потреби, можна випускати нові серії, оформлюючи для кожної окреме рішення про емісію та остаточні умови, без повторного затвердження базового проспекту. Одним словом, громада менше часу витрачає на бюрократичні процедури.

Базовий проспект може використовуватися для кількох серій облігацій, а їхня сукупна номінальна вартість має залишатися в межах обсягу запозичень, погодженого Міністерством фінансів на відповідний рік.

Навіщо це громадам?

Уявімо місто, яке хоче закупити трамваї, відремонтувати водогін або побудувати новий міст. Або створити власну генерацію електроенергії чи реалізувати інший проєкт, який підвищить енергетичну незалежність громади.

Є кілька варіантів профінансувати такі проєкти:

1. використати гроші з місцевого бюджету;
2. взяти кредит у банку;
3. отримати міжнародний грант;
4. залучити гроші через випуск муніципальних облігацій.

Останній інструмент не замінює інші джерела, а лише розширює можливості громад. Він створений під масштабні проєкти розвитку. Саме так міста по всьому світу будують мости, школи чи метро — залучають кошти приватних інвесторів через облігації.

Особливо це важливо, коли йдеться про великі проєкти, які неможливо реалізувати за один бюджетний рік. Міст, житловий квартал, нова система водопостачання, транспортна мережа або енергетичний об’єкт не будуються за кілька місяців. Такі проєкти потребують фінансування на роки.

Муніципальні облігації можуть мати переваги порівняно з банківським запозиченням. Відсоткова ставка за ними потенційно може бути нижча, а кошти можна залучати від кількох інвесторів, а не від одного кредитора.

Є й важлива відмінність між кредитом та облігацією. Кредит, як правило, залишається відносинами між громадою та конкретним банком до завершення строку його дії. Облігація є цінним папером і може обертатися на вторинному ринку. Інвестор, який придбав довгострокову облігацію, потенційно має можливість продати її іншому інвестору до моменту погашення, якщо для такого паперу існує ліквідний ринок.

Чим довший горизонт інвестиції, тим важливішою для інвестора стає така можливість. Адже він не обов’язково має залишатися власником паперу до самого погашення. Саме тому облігаційне фінансування може мати більше сенсу для довгих інфраструктурних проєктів, реалізація яких займає роки.

Ще одна перевага — гнучкість. Громада може визначати номінальну вартість облігацій, строк їх погашення та графік виплат, прив’язуючи їх до конкретного проєкту та своїх майбутніх надходжень.

Наприклад, громада може передбачити виплату інвесторам відсотків за облігаціями відповідно до визначеного умовами випуску графіка. Це дає змогу заздалегідь спланувати бюджетні кошти на виплату боргу. До того ж сам проєкт часто починає працювати на громаду — приносити прибуток або заощаджувати витрати, які й підуть на погашення облігацій.

Особливо наочно це видно на прикладі енергетичних проєктів: власна генерація, системи накопичення енергії, модернізація теплопостачання чи підвищення енергоефективності можуть одночасно посилювати стійкість громади та зменшувати її майбутні витрати.

Також сама публічність випуску ОВМП підвищує прозорість залучення коштів: інвестор отримує інформацію про емітента, умови випуску та цілі залучення фінансування. Таким чином, муніципальні облігації створюють прямий зв’язок між інвестиціями та розвитком конкретної громади.

Чому ця тема стала актуальною саме під час війни

Повномасштабна війна збільшила потреби громад у довгостроковому фінансуванні. Одним потрібно відновлювати зруйновану інфраструктуру, іншим — будувати нове житло для людей, які втратили домівки через російські атаки чи переїхали в безпечніші області. Паралельно міста розвивають транспорт, комунальні мережі, енергетику, школи, лікарні та інші великі проєкти. На все це потрібні великі гроші, які доведеться вкладати роками.

Окремий виклик — енергетична стійкість.

Після систематичних атак Росії на українську енергетичну інфраструктуру для багатьох громад власні джерела генерації, системи накопичення енергії, модернізація тепломереж та інші проєкти енергетичної незалежності вже не просто питання економії. Це питання здатності міста забезпечувати базові послуги навіть під час криз.

Такі проєкти коштують дорого і реалізуються роками.

Сьогодні значну частину цих потреб допомагають покривати державний бюджет, міжнародні партнери та донори. Ця підтримка критично важлива для країни під час війни. Але поступово Україні потрібно створювати механізми, за яких дедалі більша частина розвитку фінансуватиметься коштами, що генеруються всередині самої економіки.

Приватний капітал може стати одним із таких джерел.

Саме з цією метою Комісія розширює діалог із громадами про практичне використання цього інструменту. Навесні 2026 року Голова Комісії Олексій Семенюк разом із членами Комісії Арсеном Ільіним і Максимом Лібановим обговорював можливість випуску муніципальних облігацій зі Львівською міською радою. Львів розглядає варіант стати одним із перших пілотних майданчиків за новою процедурою випуску ОВМП.

Подібні розмови Комісія веде й з іншими регіонами. Представникам територіальних громад Івано-Франківської області вже пояснили механізм випуску місцевих облігацій і можливості використання залучених коштів для конкретних проєктів: від відновлення житла для переселенців до розвитку інфраструктури та енергетики.

Чи готовий ринок до нового кроку?

Станом на 1 серпня 2026 року в Україні налічується 271,3 тисячі унікальних інвесторів. Від початку 2022 року їхня кількість зросла майже у 12 разів. Лише з початку цього року до ринку долучилися ще 43,3 тисячі людей — понад шість тисяч щомісяця. Це показує, що дедалі більше українців готові інвестувати через ринки капіталу.

Водночас муніципальним облігаціям доведеться конкурувати за гроші інвестора з ОВДП. Сьогодні дохід фізичних осіб від ОВДП має податкову перевагу, а для банків державні облігації є привабливішими з погляду вимог до оцінки ризику. Тому спрощення процедури емісії — важливий, але не єдиний крок, необхідний для того, щоб ринок муніципальних облігацій став масовим.

Є й інше завдання — сформувати вторинний ринок муніципальних облігацій. Саме можливість купувати та продавати такі папери після їхнього первинного розміщення робить довгострокові облігації потенційно цікавішими для ширшого кола інвесторів.

Наступний крок — зробити так, щоб інвестори мали більше можливостей, а громади — більше способів залучати гроші. Муніципальні облігації можуть стати одним із таких інструментів.

Але потрібно, щоб громади мали якісні проєкти та розуміли механізм залучення коштів, а інвестори — зрозумілі умови, достатню інформацію про ризики й можливість оцінити, у що саме вони вкладають.

Історія муніципальних облігацій в Україні почалася майже тридцять років тому, але цей інструмент так і не став масовим. Тепер Комісія оновлює правила, щоб громадам було простіше виходити на ринки капіталу, а інвесторам — краще розуміти, куди і на яких умовах вони вкладають гроші.

Міжнародна допомога сьогодні допомагає Україні вистояти. Але дороги, житло, транспорт, енергетику та нову інфраструктуру країні потрібно буде будувати десятиліттями. І значну частину грошей для цього має навчитися генерувати сама українська економіка.

Якщо ОВДП навчили українців інвестувати в облігації, то муніципальні облігації можуть стати наступним кроком — інструментом, який допоможе спрямовувати приватний капітал на розвиток конкретних міст і громад: новий транспорт, житло, водопостачання або їхню енергетичну незалежність.