1. Згідно пункту 21) статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» клієнтом є, зокрема, будь-яка особа, що є стороною договору. Просимо роз’яснити про сторону якого саме договору йде мова у випадку коли суб’єктом первинного фінансового моніторингу виступає: 1) торговець цінними паперами; 2) депозитарна установа.

Пунктом 21 статті 1 Закону України визначено, зокрема, що клієнтом є будь-яка особа, яка є стороною договору.
Враховуючи, що відповідно до Закону України суб’єктами первинного фінансового моніторингу (далі – СПФМ) є професійні учасники фондового ринку (ринку цінних паперів), які надають фінансові та інші послуг у сфері розміщення та обігу цінних паперів, обліку прав на цінні папери та прав за цінними паперами в рамках Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» то в даному випадку клієнтом СПФМ виступає особа, яка є стороною за договором про надання фінансових послуг та інших послуг, зокрема, для торговця цінними паперами це:
особа, в інтересах та за рахунок якої діє торговець на підставі відповідного договору;
особа, що укладає з торговцем договір купівлі-продажу (міни) цінних паперів або інших фінансових інструментів.
Для депозитарної установи клієнтом є депонент.

2. Чи є обов’язковим здійснення торговцем цінними паперами ідентифікації особи, з якою у торговця цінними паперами відсутні ділові відносини та яка є стороною дилерського договору або договору на виконання, якщо сума такого договору менша ніж 150000 гривень, або суми, еквівалентної зазначеній сумі, у тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах?

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України ідентифікація та верифікація клієнта здійснюється , зокрема у разі встановлення ділових відносин та проведення разової фінансової операції без встановлення ділових відносин з клієнтами на суму, що дорівнює чи перевищує 150000 гривень, або суму, еквівалентну зазначеній сумі, у тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах.
Таким чином, у разі проведення фінансових операцій зі стороною, з якою у торговця цінними паперами не встановлені ділові відносини, йому необхідно проводити ідентифікацію такої особи у випадку якщо операція проводиться на суму, що дорівнює чи перевищує 150000 гривень, або суму, еквівалентну зазначеній сумі, у тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах.

3. Просимо роз’яснити чи може суб’єкт первинного фінансового моніторингу при ідентифікації визначити дані, що дають змогу встановити кінцевого бенефіціарного власника (контролера), на підставі інформації про таку особу, одержаної від клієнта та засвідченої ним (наприклад, опитувальник чи довідка, яка створена та засвідчена самим клієнтом)?

Відповідно до частини дев’ятої та десятої статті 9 Закону України СПФМ під час ідентифікації та верифікації встановлюють, зокрема, дані, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів).

Відповідно до абзацу 3 частини сьомої статті 9 Закону України з метою встановлення кінцевого бенефіціарного власника (контролера) СПФМ витребовує у клієнта – юридичної особи інформацію та/або документи, що підтверджують наявність структури власності такого клієнта.

Відповідно до пункту 35 частини першої статті 1 Закону України структура власності – документально підтверджена система взаємовідносин юридичних та фізичних осіб, що дає змогу встановити всіх наявних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), у тому числі відносини контролю між ними щодо цієї юридичної особи, або відсутність кінцевих бенефіціарних власників (контролерів).

Законом України не визначено, що структура власності є офіційним документом.

Таким чином, СПФМ може встановлювати кінцевого бенефіціарного власника (контролера) клієнта ,на підставі документа довільної форми (у тому числі опитувальника/довідки клієнта), який надається клієнтом та визначає його структуру власності.

4. Чи є керівник юридичної особи, який не володіє прямо або опосередковано часткою у юридичній особі, правом голосу особою, яка має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність відповідної юридичної особи (кінцевим бенефіціарним власником (контролером)?

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 1 Закону України кінцевий бенефіціарний власник (контролер) – фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов’язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов’язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі.

Вищенаведена норма Закону однозначно встановлює, що володіння однією особою  самостійно або   спільно   з пов’язаними  фізичними  та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі не є обов’язковою умовою, яка дає змогу визначити належність фізичної особи до кінцевого бенефіціарного власника (контролера).

5. Чи можливою є ситуація, коли у юридичної особи відсутній кінцевий бенефіціарних власник (контролер)? Чи є надана клієнтом інформація про відсутність у юридичної особи кінцевого бенефіціарного власника (контролера) достатньою для з’ясування суб’єктом первинного фінансового моніторингу в процесі ідентифікації даних про кінцевого бенефіціарного власника (контролера)?

У разі якщо структура власності не дає можливість встановити кінцевого бенефіціарного власника (контролера) який володіє клієнтом, або є прямим опосередкованим власником чи опосередкованим власником спільно з пов’язаними особами то СПФМ встановлює фізичну особу, яка не володіє часткою у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу компанії, але яка має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність компанії у спосіб, визначений зазначеною нормою Закону.

Слід зазначити, що кінцевий бенефіціарний власник (контролер) у юридичної особи може бути відсутній у випадку якщо клієнт є юридичною особою управління яким здійснюється колегіальним органом управління.

Враховуючи викладене, суб’єкт первинного фінансового моніторингу повинен вжити всіх необхідних заходів у відношенні клієнта – юридичної особи щодо встановлення кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) або факту їх відсутності.

Фінансовий моніторинг

Фінансовий моніторинг – сукупність заходів, що вживаються суб’єктами фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу.

Суб’єктами первинного фінансового моніторингу є:

  • банки, страховики (перестраховики), страхові (перестрахові) брокери, кредитні спілки, ломбарди та інші фінансові установи;
  • платіжні організації, учасники чи члени платіжних систем;
  • товарні та інші біржі, що проводять фінансові операції з товарами;
  • професійні учасники фондового ринку (ринку цінних паперів), крім осіб, які провадять діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку;
  • оператори поштового зв’язку, інші установи, які надають послуги з переказу коштів (поштового переказу) та здійснення валютних операцій;
  • філії або представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, що надають фінансові послуги на території України;
  • спеціально визначені суб’єкти первинного фінансового моніторингу (крім осіб, які надають послуги в рамках трудових правовідносин:
  1. суб’єкти аудиторської діяльності;
  2. бухгалтери, суб’єкти господарювання, що надають послуги з бухгалтерського обліку;
  3. суб’єкти господарювання, що здійснюють консультування з питань оподаткування;
  4. адвокатські бюро, адвокатські об’єднання та адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально;
  5.  нотаріуси;
  6. суб’єкти господарювання, що надають юридичні послуги;
  7. особи, які надають послуги щодо створення, забезпечення діяльності або управління юридичними особами;
  8. особи, які надають послуги щодо створення, забезпечення діяльності або управління юридичними особами;
  9. суб’єкти господарювання, що надають посередницькі послуги під час здійснення операцій з купівлі-продажу нерухомого майна, а також суб’єкти господарювання, що надають за винагороду консультаційні послуги, що пов’язані з купівлею-продажем нерухомого майна;
  10. суб’єкти господарювання, що здійснюють торгівлю за готівку дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та виробами з них;
  11. суб’єкти господарювання, які проводять лотереї та/або азартні ігри;
  • постачальник послуг, пов’язаних з обігом віртуальних активів;
  • інші юридичні особи, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але надають окремі фінансові послуги.

Суб’єктами державного фінансового моніторингу є:

  • Національний банк України,
  • центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення,
  • Міністерство юстиції України,
  • Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку,
  • Міністерство цифрової трансформації України,
  • Державна служба фінансового моніторингу України.

Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює державне регулювання і нагляд у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму щодо товарних та інших бірж, що проводять фінансові операції з товарами; установ накопичувального пенсійного забезпечення; управителів фондів фінансування будівництва/фондів операцій з нерухомістю; професійних учасників фондового ринку (крім банків), включаючи Центральний депозитарій цінних паперів.

В сфері запобігання та протидії НКЦПФР має наступні повноваження:

  • здійснювати нагляд у сфері запобігання та протидії за діяльністю відповідних суб’єктів первинного фінансового моніторингу, зокрема, шляхом проведення планових та позапланових перевірок, у тому числі безвиїзних, у порядку, встановленому НКЦПФР;
  • вживати заходів впливу, передбачених законом, та/або вимагати від суб’єктів первинного фінансового моніторингу виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії у разі виявлення порушень вимог законодавства;
  • створити та забезпечити функціонування самостійного структурного підрозділу з питання регулювання і нагляду у сфері запобігання та протидії з відповідною штатною чисельністю, працівники якого будуть здатні за своїми діловими та моральними якостями, освітнім, кваліфікаційним і професійним рівнями виконувати покладені на них службові обов’язки;
  • здійснювати з урахуванням ризик-орієнтованого підходу регулювання та нагляд у сфері запобігання та протидії з метою визначення відповідності заходів, що здійснюються суб’єктами первинного фінансового моніторингу, для мінімізації ризиків під час їх діяльності, у тому числі встановлювати ознаки неналежної системи управління ризиками (система управління ризиками вважається неналежною, зокрема, у разі встановлення фактів багаторазового, у великих обсягах, проведення фінансових операцій, щодо яких є підозри використання суб’єкта первинного фінансового моніторингу для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму, фінансування розповсюдження зброї масового знищення чи вчинення іншого кримінального правопорушення). Факт неналежності системи управління ризиками відповідного суб’єкта первинного фінансового моніторингу встановлюється за наявності визначених відповідним суб’єктом державного фінансового моніторингу ознак у порядку, встановленому цим суб’єктом державного фінансового моніторингу;
  • забезпечувати зберігання інформації, що надійшла від суб’єктів первинного та державного фінансового моніторингу, спеціально уповноваженого та правоохоронних органів, у порядку, визначеному відповідними суб’єктами державного фінансового моніторингу;
  • проводити перевірку наявності професійної підготовки відповідальних працівників та організації професійної підготовки інших працівників суб’єктів первинного фінансового моніторингу, залучених до проведення первинного фінансового моніторингу;
  • одержувати у встановленому НКЦПФР порядку від суб’єктів первинного фінансового моніторингу інформацію, документи, копії документів, оформлені та засвідчені суб’єктом первинного фінансового моніторингу згідно з вимогами НКЦПФР;
  • подавати до визначених законом суб’єктів державного фінансового моніторингу, правоохоронних та інших державних органів отримані під час здійснення нагляду у сфері запобігання та протидії відомості, що можуть свідчити про ознаки вчинення правопорушень;
  • інформувати спеціально уповноважений орган про виявлені порушення законодавства у сфері запобігання та протидії суб’єктами первинного фінансового моніторингу, а також про заходи, вжиті до суб’єктів первинного фінансового моніторингу та/або їх посадових осіб за вчинені порушення законодавства у цій сфері;
  • щорічно, але не пізніше 31 січня наступного року, надавати спеціально уповноваженому органу узагальнену інформацію про дотримання суб’єктами первинного фінансового моніторингу, за якими вони здійснюють функції державного регулювання і нагляду, вимог законодавства у сфері запобігання та протидії, у тому числі про виявлені порушення та заходи, вжиті до суб’єктів первинного фінансового моніторингу та/або їх посадових осіб з метою їх усунення та/або недопущення у подальшій діяльності;
  • подавати (за наявності) спеціально уповноваженому органу інформацію, зокрема:
  1. документи, необхідні для виконання покладених на нього завдань (крім інформації про особисте життя громадян), у порядку, визначеному законодавством;
  2. інформацію про припинення діяльності суб’єктів первинного фінансового моніторингу, за якими вони здійснюють функції державного регулювання і нагляду, відповідно до законодавства;
  • використовувати інформацію спеціально уповноваженого органу про ознаки можливого порушення суб’єктами первинного фінансового моніторингу вимог законодавства у сфері запобігання та протидії для здійснення відповідної перевірки;
  • забезпечувати надання методологічної, методичної та іншої допомоги суб’єктам первинного фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії (в тому числі надавати рекомендації та роз’яснення з питань застосування законодавства у цій сфері);
  • визначати і розробляти процедуру застосування відповідних запобіжних заходів щодо держав (юрисдикцій), що не виконують або неналежним чином виконують рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, задіяних у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, зокрема щодо:
  1. посиленої уваги під час погодження створення в таких державах філій, представництв чи дочірніх компаній суб’єктів первинного фінансового моніторингу;
  2. попередження суб’єктів первинного фінансового моніторингу нефінансового сектору про те, що операції з фізичними або юридичними особами, трастами або іншими правовими утвореннями у відповідній державі можуть мати ризик відмивання коштів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення;
  3. обмеження ділових відносин або фінансових операцій з відповідною державою або особами в такій державі тощо;
  • вживати відповідно до законодавства заходів:
  1. щодо перевірки бездоганної ділової репутації осіб, які здійснюватимуть чи здійснюють управління, мають намір набути істотну участь або є кінцевими бенефіціарними власниками у суб’єктів первинного фінансового моніторингу;
  2. для недопущення до управління суб’єктами первинного фінансового моніторингу осіб, які мають не погашену або не зняту в установленому законом порядку судимість за корисливі кримінальні правопорушення або тероризм, а також їх співучасників у таких кримінальних правопорушеннях;
  3. для недопущення формування капіталу відповідних суб’єктів первинного фінансового моніторингу за рахунок коштів, джерела походження яких неможливо підтвердити на підставі офіційних документів або їх копій, засвідчених в установленому порядку;
  • погоджувати із спеціально уповноваженим органом розроблені проекти будь-яких нормативно-правових актів з питань, пов’язаних з виконанням вимог цього Закону;
  • звертатися із запитами до органів виконавчої влади, державних реєстраторів, правоохоронних органів, юридичних осіб;
  • обмінюватися інформацією з обмеженим доступом за умови дотримання встановлених законодавством вимог щодо її захисту;
  • забезпечувати умови для повідомлень працівниками суб’єктів первинного фінансового моніторингу або будь-якими третіми особами про порушення вимог законодавства у сфері запобігання та протидії, зокрема через спеціальні телефонні лінії, офіційні веб-сайти, засоби електронного зв’язку.

Відповідно до Порядку контролю за дотриманням професійними учасниками фондового ринку (ринку цінних паперів) вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку 17.07.2015 № 1038 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 серпня 2015 р. за № 955/27400,підставою для проведення Комісією планової виїзної перевірки суб’єкта первинного фінансового моніторингу на дотримання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення є включення його до плану-графіка проведення перевірок суб’єктів первинного фінансового моніторингу на відповідний квартал. План-графік затверджується наказом Голови Комісії або особою, яка виконує його обов’язки, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Комісії.

---Рік---
---Квартал---
Юрособа ЄДРПОУ Перевіряючий підрозділ Дата перевірки Статус перевірки Підстава перевірки

Суб‘єкти первинного фінансового моніторингу під час здійснення внутрішнього фінансового моніторингу стикаються з питаннями реалізації окремих норм законодавства у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму.

Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» Комісія забезпечує надання методологічної, методичної та іншої допомоги суб‘єктам первинного фінансового моніторингу.

Зокрема, протягом 2016 року до Комісії надійшло 27 листів із запитами щодо надання роз’яснень з питань фінансового моніторингу. Серед 75 питань, надісланих згаданими листами, найчастіше піднімались питання щодо ідентифікації, верифікації, вивчення та уточнення інформації про клієнтів і виявлення та реєстрації фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу.

З метою надання методологічної допомоги СПФМ та чіткого виконання ними вимог законодавства у сфері фінансового моніторингу, Комісія оприлюднює роз’яснення щодо найбільш проблемних питань, що надсилались до НКЦПФР.

Рекомендації з управління ризиками клієнтів суб’єктів первинного фінансового моніторингу

Комісія рекомендує суб’єктам первинного фінансового моніторингу – торговцям цінними паперами та компаніям з управління активами – встановити рівень ризику «високий» таким клієнтам:

  1. емітентам цінних паперів, які не розмістили протягом останніх двох років в Загальнодоступній інформаційній базі даних НКЦПФР регулярну річну інформацію;
  2. емітентам цінних паперів ІСІ (у разі публічного розміщення цінних паперів), щодо яких відсутня, за останні два роки, інформація у Загальнодоступній інформаційній базі даних НКЦПФР;
  3. емітентам, обіг цінних паперів яких зупинений на будь-якій фондовій біржі, або зупинено внесення змін до системи депозитарного обліку щодо всього випуску цінних паперів;
  4. емітентами цінних паперів щодо яких наявна інформація на офіційному веб-сайті НКЦПФР про складання акта про відсутність за місцезнаходженням;
  5. особам, які укладають правочини з цінними паперами емітентів, визначених у пунктах 1 – 4;
  6. особам, яка в процесі обслуговування не надають повний обсяг інформації, необхідної для проведення оцінки ризику клієнта;
  7. особам-нерезидентам, які мають місце реєстрації (місцезнаходження) в країні – агресорі.

Разом з цим ці Рекомендації є одним із елементів який спрямований на усунення недоліків які визначені Звітом про проведення Національної оцінки ризиків відмивання коштів та фінансування тероризму в Україні та стосуються ринку цінних паперів.

Рекомендації суб’єктам первинного фінансового моніторингу – професійним учасникам фондового ринку (ринку цінних паперів) (крім банків) щодо ризиків дистанційних послуг

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 розділу VІІ Положення про здійснення фінансового моніторингу професійними учасниками ринку цінних паперів, затвердженого рішенням НКЦПФР від 17.03.2016 № 309 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 квітня 2016 р. за № 551/28681, заходи, спрямовані на з’ясування віднесення операції до такої, що підлягає фінансовому моніторингу або яка може бути пов’язана, стосується або призначена для фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення, визначаються Правилами (розділ щодо порядку вчинення дій для виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу та які можуть бути пов’язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення) та, зокрема, включають здійснення управління ризиками, пов’язаними із запровадженням чи використанням нових та існуючих інформаційних продуктів, ділової практики або технологій, в тому числі таких, що забезпечують проведення фінансових операцій без безпосереднього контакту з клієнтом.

Пунктом 23 частини другої статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» визначено, що суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний здійснювати управління ризиками, пов’язаними із запровадженням чи використанням нових та існуючих інформаційних продуктів, ділової практики або технологій, в тому числі таких, що забезпечують проведення фінансових операцій без безпосереднього контакту з клієнтом.

Також, згідно із розділом V Критеріїв ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.07.2017 № 584 «Про затвердження Критеріїв ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення» оцінювання ризику клієнта здійснюється, зокрема, за видом товарів та послуг, що надаються суб’єктами первинного фінансового моніторингу, якщо це дистанційні послуги.

Новітні фінансові інструменти дозволяють фінансовій установі з незначними витратами зручно, швидко та якісно надати послуги своїм клієнтам.

Разом з тим, незважаючи на суттєві переваги таких ресурсів  використання фінансовими установами технологій, що дозволяють надавати послуги дистанційно, зокрема без безпосереднього контакту з клієнтом можуть нести в собі значні ризики використання для цілей відмивання кошів та фінансування тероризму.

Несанкціоноване списання коштів з банківських рахунків, шахрайство з платіжними картками, втручання в роботу Інтернет-банкінгу, розповсюдження комп’ютерних вірусів, DDoS атаки на Інтернет-ресурси, шахрайство в інформаційних мережах – це не вичерпний перелік кіберзлочинів, тобто злочинів у сфері інформаційних та комп’ютерних технологій.

Одним з основних критеріїв, що впливають на підвищення ризику є складність ідентифікації осіб, що користуються такими послугами.

Враховуючи зазначене, суб’єкти первинного фінансового моніторингу – професійні учасники фондового ринку (ринку цінних паперів) (крім банків) мають вживати заходів для обмеження ризику використання дистанційних послуг з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, зокрема:

  • проводити при наданні дистанційних послуг належну ідентифікацію, верифікацію клієнтів (представників клієнтів), вивчення клієнтів, уточнення/додаткове уточнення інформації про клієнтів;
  • забезпечення управління ризиками легалізації кримінальних доходів / фінансування тероризму;
  • встановлювати внутрішніми документами особливості здійснення аналізу з метою виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансового моніторингу, що здійснюються з використанням нових та існуючих інформаційних продуктів, ділової практики або технологій, у тому числі таких, що забезпечують проведення фінансових операцій без безпосереднього контакту з клієнтом (за наявності);
  • здійснювати виявлення та реєстрацію фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу або стосовно яких є достатні підстави підозрювати, що вони пов’язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення;
  • вживати заходів щодо забезпечення здійснення автентифікації особи, яка ініціює проведення фінансової операції з використання модернізованих та надійних систем.

Міжнародні органи протидії відмиванню коштів та фінансування тероризму

Євразійська група з протидії легалізації злочинних доходів і фінансуванню тероризму (ЄАГ)

Євразійська група з протидії легалізації злочинних доходів і фінансуванню тероризму (ЄАГ) – регіональна група по типу FATF. В ЕАГ входять дев’ять держав: Білорусь, Індія, Казахстан, Китай, Киргизстан, Росія, Таджикистан, Туркменістан і Узбекистан. ЕАГ є асоційованим членом FATF.

Статус спостерігача надано 12 державам і 17 міжнародних і регіональних організацій.

Діяльність ЕАГ спрямована на надання сприяння державам регіону у створенні належних правових та інституційних основ ПВК/ФТ, відповідних стандартам FATF.

В рамках цієї діяльності ЕАГ проводить взаємні оцінки національних систем ПВК/ФТ своїх держав на основі методології FATF, досліджує типології відмивання коштів та фінансування тероризму і реалізує програми технічного сприяння державам-членам Групи, включаючи навчання кадрів.

Егмонтська група підрозділів фінансової розвідки

1995 року група Підрозділів фінансової розвідки (ПФР) зустрілась у палаці Егмонт-Аренберг у Брюсселі та вирішила утворити неформальну групу з метою стимулювання міжнародного співробітництва. На даний час відома як Егмонтська група підрозділів фінансової розвідки, її ПФР регулярно зустрічаються з метою пошуку шляхів співпраці, зокрема у сфері інформаційного обміну, навчання та обміну досвідом.

Метою діяльності Егмонтської групи є проведення засідань для ПФР з усього світу з метою покращення співробітництва у сфері протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму, а також сприяння впровадженню національних програм у цій сфері. Це сприяння включає в себе наступне:

  •  розширення та систематизація міжнародного співробітництва щодо взаємного обміну інформацією;
  • підвищення ефективності ПФР шляхом пропонування проведення навчань та сприяння обміну персоналом з метою покращення досвіду та можливостей персоналу ПФР;
  • сприяння кращому та захищеному зв’язку між ПФР шляхом використання технологій, таких як Захищеного веб-сайту Егмонтської групи;
  • сприяння кращій координації та допомозі між операційними підрозділами ПФР–членів;
  • покращення операційної автономії ПФР;
  • сприяння утворенню ПФР в юрисдикціях з наявними програмами протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму, чи з програмами, які знаходяться на ранніх стадіях розвитку

Структура та організація Егмонтської групи

Голови ПФР, Комітет Егмонтської групи, Робочі групи та Секретаріат Егмонтської групи становлять операційну структуру Егмонтської групи.

Голови ПФР

Голови ПФР становлять керівний орган Егмонтської групи; винесення рішень щодо питань, які впливають на членство Егмонтської групи, структуру, бюджет та принципи. Голови ПФР приймають рішення шляхом консенсусу.

Комітет Егмонтської групи

Комітет Егмонтської групи слугує консультаційним та координаційним механізмом для Голів ПФР та робочих груп. Його основні функції включають в себе сприяння Егмонтській групі у реалізації ряду видів діяльності, від внутрішньої координації та управління до представництва на міжнародній арені. Комітет також здійснює нагляд за роботою Секретаріату Егмонтської групи. Комітет Егмонтської групи охоплює постійних та регіональних членів. На сьогодні Комітет складається з Голови, двох заступників, Голів п’яти робочих груп, регіональних представників від Африки, Азії, Європи, Америки та Океанії, представника Мережі з розслідування фінансових злочинів США (FinCEN), відповідального за Захищений веб-сайт Егмонтської групи та Виконавчого Секретаря Егмонтської групи.

Робочі групи

З метою виконання своєї місії щодо розвитку, співпраці та обміну досвідом, Егмонтською групою було створено п’ять робочих груп. Засідання робочих груп відбуваються періодично, у ході яких вони звітуються перед Головами ПФР щодо здійснення своєї діяльності. Робочі групи виконують наступні функції:

  • Правова робоча група розглядає кандидатури потенційних членів та керує усіма правовими аспектами та принциповими питаннями в межах Егмонтської групи, включаючи співпрацю між ПФР.
  • Робоча група із залучення нових членів функціонує з метою створення глобальної мережі ПФР шляхом визначення ПФР-кандидатів на вступ до Егмонтської групи та співпраці з ними з метою забезпечення того, що вони виконують стандарти Егмонтської групи.
  • Тренінгова робоча група встановлює потреби у проведенні тренінгів та можливості ПФР та їх працівників, а також проводить навчальні семінари для членів Егмонтської групи та юрисдикцій, які не є членами Егмонтської групи.
  • Операційна робоча група об’єднує ПФР щодо розробки типологій та багатострокових стратегічно-аналітичних проектів.
  • Робоча група з інформаційних технологій надає консультації та технічну допомогу новим та існуючим ПФР щодо розробки, покращення чи реконструкції їх ІТ систем, а також досліджує використання нового програмного забезпечення, яке може сприяти аналітичній роботі.

Секретаріат Егмонтської групи

Секретаріат було створено у липні 2007 року, який знаходиться в м. Торонто, Канада.Секретаріат надає адміністративну та іншу допомогу щодо загальної діяльності Голів ПФР, Комітету Егмонтської групи та робочим групам. Секретаріат очолюється Виконавчим Секретарем Егмонтської групи, який призначається Головами ПФР та, який звітує перед ними через Комітет Егмонтської групи.

Спеціальний комітет експертів Ради Європи із взаємної оцінки заходів протидії відмиванню коштів та фінансування тероризму (MONEYVAL)

Спеціальний комітет експертів Ради Європи із взаємної оцінки заходів протидії відмиванню коштів та фінансування тероризму (MONEYVAL) був створений у 1997 році, регулювання діяльності якого здійснювалось на основі загальних положень Резолюції Res(2005)47 щодо діяльності комітетів та підпорядкованих органів, їх технічних завдань та робочих методів.

Під час засідання комітетів 13 жовтня 2010 року, Комітет Міністрів Ради Європи затвердив Резолюцію CM/Res(2010)12 щодо Статуту Спеціального комітету експертів Ради Європи із взаємної оцінки заходів протидії відмиванню коштів та фінансування тероризму (MONEYVAL). З 1 січня 2011 року відповідно до нового Статуту, Комітет MONEYVAL став незалежним механізмом моніторингу в межах Ради Європи, який підпорядковується безпосередньо Комітету Міністрів Ради Європи.

Цілі діяльності Комітету MONEYVAL

Метою діяльності Комітету MONEYVAL є забезпечення того, що його країни-члени мають ефективні системи протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму та відповідають міжнародним стандартам у цій сфері.

Такими стандарти є стандарти, які викладені у Рекомендаціях FATF, Спеціальних Рекомендаціях щодо фінансування тероризму, в тому числі у Конвенції ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин (1988), Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності, Конвенції ООН про боротьбу з фінансуванням тероризму (1999), Директиві 2005/60/EC Європейського Парламенту та Ради про запобігання використанню фінансової системи з метою відмивання коштів та фінансування тероризму та інші імплементаційні заходи (26 жовтня 2005) та Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом (1990), укладених в рамках Ради Європи.

Комітет MONEYVAL здійснює оцінку відповідності своїх країн-членів усім міжнародним стандартам у правовому, фінансовому та правоохоронному секторах шляхом надання експертної оцінки у ході взаємних оцінок.

Звіти Комітету надають досить детальні рекомендації щодо шляхів покращення ефективності національних режимів протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму та здатності країни здійснювати міжнародне співробітництво у цій сфері. Комітет MONEYVAL, також, проводить типологічні дослідження щодо методів, схем та тенденцій відмивання коштів та фінансування тероризму.

Структура Комітету MONEYVAL

Комітет обирає Голову та заступника Голови на період двох років, а також трьох інших осіб, які разом складають Бюро. Бюро здійснює підготовку роботи Комітету. Діяльність Комітету підтримується Секретаріатом, передбаченим Радою Європи.

Члени та спостерігачі Комітету MONEYVAL

Статут Комітету MONEYVAL передбачає, що до складу Комітету мають входити представники, які є добре обізнаними в своїх національних режимах ПВК/ФТ.

Наразі Комітет MONEYVAL налічує 30 членів, які підпадають під його процедуру оцінки. Крім того, керівництво FATF призначає дві делегації з двох країн-членів FATF з одним представником від кожної делегації, призначеним на два роки з відновленням строку перебування на посаді.

Крім того, статус спостерігача в Комітеті MONEYVAL мають наступні органи, країни та організації, які уповноважені подавати Комітету кандидатуру свого представника:

  • Парламентська Асамблея Ради Європи, Банк розвитку Ради Європи, Європейський Комітет із проблем злочинності, Конференція Сторін Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом та фінансування тероризму (CETS 198)
  • Європейська Комісія та Генеральний Секретаріат Ради Європейського Союзу
  • Країни зі статусом спостерігача Ради Європи (Канада, Японія, Мексика, США)

Міжнародні організації та установи:

  • Секретаріат Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму (FATF)
  • Інтерпол
  • Секретаріат Співдружності
  • Міжнародний Валютний Фонд
  • Управління ООН з наркотиків і злочинності
  • Комітет ООН з протидії тероризму
  • Світовий банк
  • Європейський банк реконструкції та розвитку
  • Група наглядачів Міжнародного фінансового центру (попередньо названа як Офшорна група банківських наглядачів)
  • Егмонтська група підрозділів фінансової розвідки
  • Євразійської групи з протидії легалізації злочинних доходів та фінансування тероризму
  • інші регіональні організації за типом FATF, які є чи стають асоційованими членами FATF на основі взаємності (на даний момент лише Азійсько-Тихоокеанська група по боротьбі з відмиванням коштів);
  • інші члени FATF.

Співробітництво з іншими органами

У своїй діяльності MONEYVAL тісно співпрацює з:

  •  FATF: MONEYVAL є спостерігачем у FATF та з червня 2006 року став асоційованим членом FATF. MONEYVAL отримує певну вигоду від свого нового статусу – у тому числі можливість для багатьох країн брати активну участь у засіданнях FATF у складі делегації Ради Європи / MONEYVAL
  •  Міжнародним Валютним Фондом та Світовим банком: спільна методологія уможливлює спільне визнання оцінок та таким чином уникнення дублювання оцінок у тих самих країнах та перевантаження національних органів цими завданнями; іншими установами, у яких MONEYVAL має статус спостерігача (напр. Євразійська група, створена у 2004 році).

Група з розробки фінансових заходів (FATF)

Група з розробки фінансових заходів (FATF) – це міжурядовий орган, створений в 1989 році міністрами йогоюрисдикції. Ціллю FATF є встановлення стандартів та сприяння ефективному здійсненню правових, нормативних та оперативних заходів поборотьбі з  відмиванням коштів, фінансуванням тероризму та інших загроз для цілісності міжнародної фінансової системи. Тому FATF “директивний орган”, який працює для створення необхідної політичної волі для досягнення національного законодавства та нормативно-правових реформ в цих сферах.

FATF розробила ряд рекомендацій – Міжнародні стандарти з протидії відмиванню доходів та фінансуванню тероризму і розповсюдженню зброї масового знищення. Вони складають основу для скоординованої відповіді на загрози для цілісності фінансової системи та забезпечення її функціонування на належному рівні. Вперше видані в 1990 році Рекомендації FATF були переглянуті в 1996, 2001, 2003 і останній раз в 2012 році, для забезпечення актуальності та відповідності, і вони призначені для універсального застосування.

FATF здійснює моніторинг прогресу своїх членів щодо імплементації необхідних заходів, здійснює перегляд методів та контрзаходів з відмивання коштів та фінансування тероризму, а також сприяє імплементації та реалізації відповідних заходів в глобальному масштабі. У  співпраці з іншими міжнародними партнерами, FATF веде роботу з виявлення у разливості нанаціональному рівні з метою захисту міжнародної фінансової системи від зловживань.

Пленарне засідання FATF під час якого приймаються рішення, проводиться тричі на рік.

Публічна заява FATF від 3 листопада 2017 року

Публічна заява FATF від 29 червня 2018 року 

Підвищення відповідності глобальної системи ПВК/ФТ

Публічна заява FATF від 19 жовтня 2018 року

Керівництво FATF щодо протидії фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення

Публічна заява FATF від 21 червня 2019 року

Керівництво з ризик-орієнтованого підходу: віртуальні активи та постачальники послуг з переказу віртуальних активів

Публічна заява FATF від 18 жовтня 2019 року

 

Типології міжнародних організацій, що здійснюють діяльність у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму

Відповідно до частини третьої статті 16 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» внутрішньому фінансовому моніторингу підлягають операції відповідно до типологій міжнародних організацій, що здійснюють діяльність у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

Суб’єкти первинного фінансового моніторингу можуть використовувати наступні посилання на інформаційні джерела, які містять типології міжнародних організацій, що здійснюють діяльність у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму:

1. Загальна характеристика та теми типологічних досліджень:
https://eurasiangroup.org/en/typologies-research-topics

2. Каталог типологічних звітів FATF:
https://eurasiangroup.org/en/fatf-typology-reports

3. Каталог типологічних звітів MONEYVAL:
https://eurasiangroup.org/en/other-typological-reports

4. Каталог типологічних звітів ЄАГ:
https://eurasiangroup.org/en/eag-typology-reports

5. Каталог типологічних звітів АТГ:
https://eurasiangroup.org/en/other-typological-reports

Рекомендації для суб’єктів первинного фінансового моніторингу щодо ризиків, пов’язаних із фінансуванням сепаратистських та терористичних заходів на території України

У зв’язку із складною ситуацією в східних регіонах України, наслідком якої є захоплення заручників, цивільних та військових об’єктів, загострення суспільно-політичної обстановки та людські жертви, актуальним є питання позбавлення осіб, пов’язаних із терористичною та сепаратистською діяльністю, джерел фінансування.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» (далі – Закон) суб’єкт первинного фінансового моніторингу (далі – суб’єкт) повинен:

  • виявляти фінансові операції, стосовно яких є достатні підстави підозрювати, що вони пов’язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму та в день їх виявлення або спроби їх проведення інформувати про це Держфінмоніторинг України та визначені законом правоохоронні органи, зокрема Службу безпеки України;
  • здійснювати класифікацію своїх клієнтів з урахуванням критеріїв ризиків, визначених Держфінмоніторингом України та органами, що здійснюють регулювання та нагляд за їх діяльністю, під час проведення ними фінансових операцій, що можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, і вживати застережних заходів щодо клієнтів, діяльність яких свідчить про підвищений ризик проведення ними таких операцій.

Враховуючи викладене, суб’єкт, під час встановлення ділових відносин, визначає за відповідними критеріями, зокрема за типом клієнта, географічним розташуванням країни реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, і видом товарів та послуг, рівень ризику клієнта.

Високий рівень ризику присвоюється клієнтам, які включені до Переліку осіб, пов’язаних із здійсненням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції, що формується Держфінмоніторингом України, та клієнтам, стосовно яких у суб’єкта виникають підозри, що вони здійснюють або причетні до фінансування тероризму.

Особливу увагу, зокрема, слід приділяти до клієнтів:

  • неприбуткових або благодійних організацій (крім благодійних організацій, що діють під егідою міжнародних організацій);
  • публічних діячів або пов’язаних з ними осіб, у тому числі і тих, що мають широкі владні повноваження в Україні;
  • резидентів країни, що підтримують терористичну діяльність;
  • керівників чи засновників громадської чи релігійної організації, благодійного фонду, іноземної некомерційної неурядової організації, її філіалу чи представництва, які діють на території України;
  • діяльність яких пов’язана з інтенсивним оборотом готівкових коштів;
  • які проводять операції з грошовими коштами або іншим майном виключно через представника, що діє за довіреністю;
  • які здійснюють розрахунки за операціями з використанням інтернет-технологій, електронних платіжних систем, систем грошових переказів чи інших альтернативних систем віддаленого доступу, які унеможливлюють проведення в повній мірі ідентифікації відправника/одержувача коштів);
  • які не надають суб’єкту додаткових відомостей, передбачених відповідними внутрішніми документами суб’єкта;
  • щодо яких існують сумніви у достовірності поданих ними документів або раніше наданих ідентифікаційних даних.

У відношенні таких осіб суб’єкт відповідно до статті 9 Закону:

  • здійснює поглиблену ідентифікацію клієнта та перевіряє особу клієнта, включаючи його власників;
  • збирає інформацію з метою формування уявлення про діяльність клієнта, природу та рівень операцій, що проводяться ним;
  • встановлює суть, характер та мету ділових відносин та у разі виникнення підозр здійснює посилений моніторинг операцій, що проводяться клієнтом.

У зв’язку із викладеним, вбачаємо за необхідне суб’єктам використовувати наступні критерії, зокрема щодо платежів від (до) клієнта:

  • платіж надходить у банки України з країни, що підтримує міжнародну терористичну діяльність;
  • платіж надходить з використанням платіжних систем країни, що підтримує міжнародну терористичну діяльність;
  • платіж у валюті країни, що підтримує міжнародну терористичну діяльність;
  • платіж проводиться неприбутковими організаціями радикального або іншого спрямування;
  • платіж, що проводиться фізичними особами – громадянами країни, що підтримує міжнародну терористичну діяльність;
  • платіж, що проводиться юридичними особами, які зареєстровані на території країни, що підтримує міжнародну терористичну діяльність, а також у яких громадяни країни, що підтримує міжнародну терористичну діяльність, є засновниками (учасниками) або входять до складу органів управління.

З метою встановлення країн, що підтримують міжнародну терористичну діяльність, суб’єкти можуть використовувати будь-які офіційні засоби інформації (включаючи інтернет-сторінки) Кабінету Міністрів України, Національного банку України, інших державних органів, а також міжнародних та міжурядових організацій, задіяних у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму.

Враховуючи зазначене, після проведення операцій з подібними ознаками суб’єкт забезпечує їх аналіз та приймає рішення щодо направлення інформації про них відповідно до статті 6 Закону до Держфінмоніторингу України та Служби безпеки України.

Під час аналізу фінансових операцій на наявність підозр що вони пов’язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму суб’єктам необхідно мати чітке розуміння того, що фінансування тероризму може здійснюватись, зокрема,  як терористичними організаціями, які вдають із себе законних юридичних осіб, так і шляхом використання законних юридичних осіб, як каналів для фінансування тероризму.

Таким чином, з метою зменшення ризиків суб’єктів бути використаними злочинцями з метою фінансування тероризму рекомендуємо суб’єктам використовувати право відмовитися від проведення фінансової операції у разі, якщо фінансова операція містить ознаки такої, що згідно із Законом підлягає фінансовому моніторингу, у тому числі у відношенні яких виникли підозри, що вони пов’язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму та повідомляти про це Держфінмоніторинг України протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови (стаття 10 Закону).

Також, з метою зменшення ризиків фінансування сепаратистських та терористичних заходів на території України, Держфінмоніторинг України рекомендує суб’єктам зупиняти, відповідно до статті 17 Закону, фінансові операції, які проводяться особами, що зазначені у списку українських фізичних осіб та фізичних осіб країн, що підтримують міжнародну терористичну діяльність, в частині застосування до них економічних санкцій, та повідомляти про це Держфінмоніторинг України.

Ознайомитись із переліком осіб, до яких застосовані санкції Радою Європейського Союзу та Сполучених Штатів Америки (в.т.ч.OFAC), можна за посиланнями на веб-ресурси:

http://www.treasury.gov/ofac/downloads/prgrmlst.txt
http://www.treasury.gov/resource-center/sanctions/SDN-List/Pages/default.aspx
http://www.treasury.gov/resource-center/sanctions/Programs/Pages/ukraine.aspx
http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:32014D0238&rid=1
http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=OJ:L:2014:078:0006:0015:EN:PDF
http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:32014D0151&rid=4
http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:32014R0433&rid=1
http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:32014R0477&from=EN
http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/PDF/?uri=OJ:JOL_2014_160_R_0004&from=EN
http://www.treasury.gov/resource-center/sanctions/Programs/Documents/31cfr589.pdf
http://www.treasury.gov/resource-center/sanctions/OFAC-Enforcement/Pages/20140716.aspx

08 жовтня 2020 року Управлінням з контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США було запроваджено блокуючі санкції проти 18 основних іранських банків.  Ознайомитись із переліком ідентифікаторів підсанкційних осіб можна за цим посиланням.

Форма звернення

Введіть адресу

Введіть назву організації

Введіть ПІБ

Введіть посаду

Фізична особа
Заява (клопотання)

Введіть email

Повідомити про корупцію

Введіть повідомлення

Зв'язатися з нами