Конфлікт інтересів: суть та важливість належного врегулювання

Недотримання вимог законодавства щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів є одним із поширених чинників виникнення корупційних правопорушень. Вчасне виявлення та належне врегулювання конфлікту інтересів становлять ключовий елемент ефективної антикорупційної політики.

Для формування чіткого розуміння важливості цього питання необхідно визначити сутність самого поняття. Закон України «Про запобігання корупції» не містить загального визначення конфлікту інтересів, проте встановлює дві його форми: потенційний та реальний конфлікт інтересів.

Потенційний конфлікт інтересів виникає тоді, коли у особи є приватний інтерес, який може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття рішень або вчинення дій під час виконання службових обов’язків. Реальний конфлікт інтересів наявний у разі, коли приватний інтерес уже впливає або об’єктивно суперечить службовим повноваженням особи, впливаючи на прийняття нею рішень чи вчинення дій.

Варто наголосити, що конфлікт інтересів сам по собі не є корупцією, проте створює середовище, у якому зловживання владою або службовим становищем стають можливими. Таким чином, запобігання конфлікту інтересів є профілактикою корупційних проявів.

Для встановлення реального конфлікту інтересів мають одночасно існувати такі умови:
● наявність приватного інтересу особи;
● наявність в особи службових чи представницьких повноважень;
● суперечність між приватним інтересом та виконанням службових обов’язків.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає наявність конфлікту інтересів.

Також варто підкреслити, що конфлікт інтересів можливий лише за умови наявності у посадової особи дискреційних повноважень, тобто свободи вибору чи ухвалення рішень у межах своєї компетенції.

Відповідно до положень законодавства, особи зобов’язані повідомити про реальний або потенційний конфлікт інтересів не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли дізналися або повинні були дізнатися про його наявність. Повідомлення подається безпосередньому керівникові, а у разі його відсутності, або якщо особа займає посаду, яка не передбачає безпосереднього керівника, чи входить до складу колегіального органу, – відповідна інформація подається до Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) або іншого визначеного законом органу чи колегіального органу, під час діяльності в якому виник конфлікт інтересів.

Належне врегулювання конфлікту інтересів є не лише юридичним обов’язком, а й проявом професійної доброчесності, що сприяє збереженню довіри суспільства до публічної служби та державних інституцій.