Біржовий холдинг: позиція НКЦПФР

Холдинг потрібен. Питання — чий він буде

Реформа інфраструктури ринків капіталу має об’єднувати, а не ставати предметом протистояння.

Останніми днями знову активізувалася дискусія навколо створення інфраструктурно-біржового холдингу в Україні. Вважаю за необхідне пояснити позицію Комісії та свою особисту, як Голови НКЦПФР.

Почнімо з головного: Комісія — за холдинг. Ми підписали Меморандум від 11 липня 2025 року, в якому консолідація біржі, Розрахункового центру та іншої ринкової інфраструктури є нашим спільним зобов’язанням. Нам не потрібно доводити, що розпорошена, недокапіталізована, технологічно відстала інфраструктура не витримає ні повоєнного відновлення, ні вимог ЄС. Ринок є — його просто замкнули. Холдинг зі стратегічним інвестором може стати ключем.

Але ключ можна вставити у замок, а можна забрати з собою. Різниця — у кількох статтях закону. Саме за них ми і стоїмо.

Що на столі

Урядовий законопроєкт № 16038 пропонує об’єднати біржу, Розрахунковий центр і суміжну інфраструктуру в один холдинг і залучити до нього стратегічного інвестора за результатами конкурсу. Це правильний напрям, і Комісія вдячна Мінекономіки за те, що реформа зрушила з місця.
Будь-яка реформа такого масштабу зачіпає інтереси держави, інвестора, учасників ринку і регулятора одночасно. Тому природно, що навколо кількох норм триває дискусія. Це не конфлікт — це нормальна робота над законом, який визначить архітектуру ринку на десятиліття.

Позиція Комісії у цій дискусії проста і не змінюється з серпня. Вона викладена у листах до Уряду і профільного Комітету і зводиться до чотирьох принципів.

Чотири принципи, з якими холдинг є ефективним для держави

Ми підтримуємо закон про холдинг і пропонуємо чотири принципи, з якими він буде ефективним для держави. Вони не про бюрократію і не про повноваження регулятора заради повноважень. Вони про те, щоб через десять років Україна мала ринок, а не спогад про нього.

1. Держава зберігає 25 % + 1 акцію і реальні права. Блокуючий пакет плюс обов’язковий корпоративний договір, а перелік стратегічних прав держави — прямо в законі, а не в додатку до угоди. Локація клірингу і розрахунків, продаж контролю, зміна профілю діяльності — без держави не вирішуються. Так працюють усі держави, які пускали стратега в критичну інфраструктуру і не пожалкували.
2. Розрахунковий центр відкритий для всіх. Рівний, недискримінаційний доступ усіх бірж до клірингу та розрахунків на ринкових умовах — так, як вимагають ст. 35–36 MiFIR і ст. 33 CSDR. Це не наша вигадка, це вимога ЄС, яку ми все одно будемо зобов’язані виконати на шляху до членства. Краще закласти її зараз, ніж переписувати угоду з інвестором потім.
3. Жодної монополії. Холдинг не отримує виключного статусу. Ринок лишається відкритим для інших бірж, клірингових установ і платформ. Сильний гравець — так. Єдиний дозволений гравець — ні.
4. Один регулятор — НКЦПФР. Закон має прямо визначити, що холдинг і вся інфраструктурна група перебувають під наглядом Комісії. Інвестор має знати, хто встановлює правила і хто відповідає за їх дотримання. Два наглядачі або жодного — однаково погано.

До цього — три питання, які ми готові опрацювати спільно з Урядом і Комітетом: комплексні критерії відбору інвестора (технологія, досвід, план розвитку ринку, а не лише розмір внеску), вимоги до інших акціонерів холдингу і частка акцій у вільному обігу. Біржа, акції якої самі торгуються на біржі, — найкращий доказ, що ринок справжній.

Це не умови проти інвестора. Це умови для нього

Серйозний стратегічний інвестор не боїться чітких правил. Він боїться їх відсутності. Права держави, записані в законі, — це гарантія, що наступний уряд не перегляне угоду «з політичних міркувань». Відкритий доступ до Розрахункового центру — це більше обороту через холдинг, а не менше. Один зрозумілий регулятор — це передбачуваність, за яку інвестори платять премію, а не дисконт.

Для держави це питання безпеки. Через цю інфраструктуру проходять розрахунки за ОВДП — більше 80 % обороту організованого ринку — і через неї піде капітал відбудови. Країна, що воює, не може собі дозволити не мати голосу в рішеннях про те, де і як розраховуються за її борг.

Для ринку це питання виживання. Брокери, управляючі компанії, інші біржі підтримують нашу позицію не з любові до регулятора. Їм потрібна чесна конкуренція, бо без неї вони стають клієнтами монополіста без права вибору.

Для євроінтеграції це питання послідовності. Ми не можемо однією рукою імплементувати MiFIR і CSDR, а другою створювати закриту інфраструктуру з виключними правами. Брюссель це помітить — і попросить переробити.

Що далі

Після засідання Комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики під головуванням Данила Гетманцева 20 жовтня сторони почули одна одну. Доопрацьована версія законопроєкту народжується зі спільної роботи Комісії, економічного та фінансового комітетів і учасників ринку. Глобальних розбіжностей немає — є кілька статей, які вирішують, чи стане ця реформа успіхом.

Комісія йде в цю реформу як партнер — з конкретними нормами, з досвідом нагляду за інфраструктурою і з відповідальністю за результат. Наша мета — холдинг, який через десять років називатимуть прикладом того, як держава залучила стратегічного інвестора і зберегла контроль над своїм ринком. Сильний інвестор, сильна держава в акціонерах, відкритий ринок і один регулятор — це не компроміс. Це єдина конструкція, яка працює.

Майбутнє не позичають — його фінансують. І фінансують через інфраструктуру, яка належить ринку, а не одному власнику.