Сайт працює в режимі дослідної експлуатації
Linkedin
Youtube
Документи
ФОРМА ЗВЕРНЕННЯ
Заповніть обов'язкові поля
Невірний формат пошти
Заповніть зворотню адресу
Повідомлення відправлене
Заявник*
Вид звернення*
Адреса*
ПІБ контактної особи*
Наступний крок
Зв'язатися
з нами
Title Сторинка документу

Концепція змін до податкового законодавства щодо гармонізації оподаткування інструментів фінансового сектору (проект)

Загальна інформація про документ

Від:
20.06.2018
Тема:
Базовий документ
Категорія:
Концепція
Статус:
До відома
Видавець:
НКЦПФР
Проект регуляторного акту:

Змiст документу

https://www.nssmc.gov.ua/wp-content/uploads/2018/06/Проект-Концепції-Гармонізація-оподаткування-фінансових-інструментів_НКЦПФР-2.doc
ПРОЕКТ

  

Концепція змін до податкового законодавства щодо гармонізації оподаткування інструментів фінансового сектору

   

Вступ

Ця Концепція розроблена на виконання Комплексної програми розвитку фінансового сектору України до 2020 року в частині заходу А.21 «Забезпечення податкового стимулювання та гармонізації системи оподаткування інструментів фінансового сектору».

Досягнення цілей Комплексної програми неможливо в повній мірі без вирішення проблемних питань оподаткування та запровадження податкових стимулів для фінансового сектору. Хоча більшість міжнародних досліджень Організації економічного розвитку та співробітництва засвідчили, що загальний стан економіки та базові умови є важливішими за наявність податкових заохочень при визначенні обсягу та кількості інвестиційних потоків, все ж податкові стимули здатні компенсувати ринкові втрати, їх легко запровадити та вони розглядаються як ефективні політичні інструменти для досягнення економічних та соціальних цілей.

Метою запровадження змін до податкового законодавства щодо гармонізації оподаткування фінансових інструментів є забезпечення справедливого оподаткування та податкових стимулів для всіх учасників фінансового сектору та покращення конкурентної позиції в глобальній економіці.

Для досягнення зазначеної мети проект А.21 «Забезпечення податкового стимулювання та гармонізації системи оподаткування інструментів фінансового сектору» передбачає виконання таких пріоритетних завдань:

(і) Забезпечення гармонізації систем оподаткування операцій з фінансовими інструментами та вдосконалення законодавства з питань оподаткування небанківських фінансових установ та споживачів фінансових послуг;

(іі) Удосконалення законодавства з питань діяльності податкових агентів під час оподаткування операцій з цінними паперами;

(ііі) Підтримання створення сприятливої системи оподаткування ринку деривативів;

(iv) Розробка механізмів податкового стимулювання довгострокових інвестицій;

(v) Підтримка створення сприятливої системи оподаткування ринку спільного інвестування.

Концепція направлена на виконання зазначених завдань, що в комплексі з іншими заходами програми дозволить наблизити фінансовий сектор України до найкращих міжнародних практик та досягти балансу інтересів учасників фінансового сектору (в тому числі провайдерів та споживачів фінансових послуг) та держави.

  1. I. Сфера застосування концепції та ризики

Пропоновані в цій Концепції заходи ґрунтуються на результатах аналізу недоліків діючої системи оподаткування та сприятимуть досягненню цілей з перспективного розвитку фінансового сектору з урахуванням міжнародних тенденцій протидії ухиленню від сплати податків.

У фокусі уваги пропонованих заходів знаходяться наступні питання:

  • справедливе оподаткування доходів споживачів фінансових послуг (податок на доходи фізичних та податок на прибуток підприємств);
  • удосконалення системи оподаткування провайдерів фінансових послуг – професійних учасників ринків капіталу (податок на прибуток підприємств);
  • вплив операцій з випуску, обігу та погашення (виконання) фінансових інструментів на базу оподаткування емітента/особи, що здійснює випуск (податок на доходи фізичних осіб та податок на прибуток підприємств).

Оскільки операції, пов’язані з випуском та обігом фінансових інструментів, та наданням фінансових послуг не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, то правила оподаткування щодо цього та інших існуючих податків, не розглядаються у цій Концепції.

Питання адміністрування податків та правозастосування переважно знаходяться поза фокусом уваги цієї Концепції, але відіграють важливу роль у створенні цілісної системи. Ефективне реформування податкових органів є невід’ємною складовою успіху реформи фінансового та багатьох інших секторів економіки.

До основних факторів ризиків, що можуть негативно плинути на досягнення цілей Концепції, слід віднести наступні:

  1. Регуляторна нестабільність та надмірна деталізація

Податкове законодавство в Україні характеризується надмірною деталізацією на рівні Кодексу та високим рівнем нестабільності, що негативно впливає на інвестиційний імідж. Тому при запровадженні будь-яких змін, що стосуються оподаткування, необхідно ретельно зважувати їх можливий вплив на систему оподаткування у фінансовому секторі. Висока деталізація правил на рівні Кодексу не дозволяє унормовувати окремі питання методології оподаткування на рівні підзаконного акту.

  1. Тлумачення податкових правил контролюючими органами

Багаторічна практика судових спорів з податковими органами засвідчує широке застосування фіскального підходу при тлумаченні правил оподаткування.

  1. Взаємозв’язок з базовим законодавством

Система оподаткування має ґрунтуватися на базовому законодавстві. При внесенні змін до правил функціонування фінансових ринків важливо враховувати їх вплив на систему оподаткування доходів на таких ринках та не допускати виникнення протиріч. Крім того, оскільки первинним є базове регулювання ринків, то запровадження  системи оподаткування є похідним. Наприклад, за відсутності базового регулювання ринку деривативів, сумнівною є ефективність запровадження правил щодо особливостей їх оподаткування.

  1. Орієнтація на швидкі вигоди для державного бюджету

В умовах перманентного дефіциту бюджету запровадження будь-яких податкових стимулів, що можуть на першому етапі призвести до втрат доходів держави, сприймається негативно. Тому для гармонізації системи оподаткування фінансових інструментів доцільно запропонувати можливі компенсатори, зокрема, за рахунок зниження ролі фінансових інструментів у схемах ухилення від сплати податків.

  1. Негативний імідж фінансового сектору

Поточний високий рівень взаємної недовіри споживачів фінансових послуг, фінансових інституцій та держави є суттєвою перешкодою для побудови збалансованої податкової політики. Для досягнення високого рівня фінансової інклюзії важливо дотримуватись балансу інтересів суспільства та держави.

Варто зауважити, що концепція ґрунтується на чинній конфігурації системи оподаткування доходів фізичних осіб та бізнесу. У випадку суттєвої зміни ландшафту під час терміну реалізації Концепції (наприклад, заміни податку на прибуток податком на виведений капітал), пропоновані заходи мають бути переглянуті.

  1. II. Поточний стан оподаткування доходів на фінансовому ринку

Загальні положення

Головним джерелом податкового законодавства є Податковий кодекс України. Юридичні особи – емітенти, фінансові інституції та інвестори, є платниками податку на прибуток підприємств та з метою визначення бази оподаткування керуються Розділом ІІІ Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених Перехідними положеннями. Слід зазначити, що з початку 2015 року база оподаткування визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Окремого обліку доходів та витрат для цілей оподаткування не існує. Стандартна ставка податку на прибуток підприємств – 18%.

Юридичні особи – нерезиденти, які отримали доходи з джерелом походження з України, також є платниками податку на прибуток підприємств. Стандартна ставка податку для нерезидентів – 15%, але міжнародним договором України про уникнення подвійного оподаткування може бути передбачена інша ставка податку. Резидент, який здійснює виплату доходу нерезиденту, утримує з таких доходів податок та перераховує до бюджету під час такої виплати.

Фізичні особи – учасники операцій з фінансовими інструментами та споживачі фінансових послуг є платниками податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) та для цілей оподаткування керуються розділом ІV Кодексу. Стандартна ставка податку на доходи фізичних осіб, в тому числі для пасивних доходів, складає 18%. Крім того, з 2014 року доходи фізичних осіб, в тому числі від операцій з фінансовими інструментами, підлягають оподаткуванню військовим збором у розмірі 1,5%. База оподаткування військовим збором майже повністю відповідає базі оподаткування податку на доходи фізичних осіб. З деяких видів доходів, що не оподатковуються ПДФО, все ж утримується військовий збір, зокрема, це відсотки за державними облігаціями та інвестиційний прибуток від операцій з державними облігаціями.

Оподаткування пасивних доходів фізичної особи – нерезидента, що мають джерело походження в Україні, відбувається за правилами та ставками, передбаченими для резидента України. Водночас, податковий агент має право застосувати іншу ставку, визначену  міжнародним договором України про уникнення подвійного оподаткування, за умови надання нерезидентом довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Операції з випуску та обігу цінних паперів і деривативів, а також послуги фінансових посередників, не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

Особливості оподаткування споживачів фінансових послуг

Споживачами фінансових послуг є юридичні та фізичні особи та їх доходи від участі у фінансових операціях підлягають оподаткуванню відповідно податком на прибуток підприємств або податком на доходи фізичних осіб.

Доходи юридичної особи від користування фінансовими послугами у формі процентів оподатковуються у складі фінансового результату у повному обсязі за стандартною ставкою податку на прибуток.

Дивіденди, що отримані платником податку на прибуток підприємств від іншого платника цього податку, виключаються з бази оподаткування на боці отримувача. Водночас, якщо дивіденди виплачуються особою, що не є платником податку на прибуток, то сума доходу у формі дивідендів у повному обсязі оподатковується у складі фінансового результату.

Фінансовий результат за операціями з продажу або іншого відчуження цінних паперів визначається окремо відповідно до національних або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Позитивний фінансовий результат від продажу або іншого відчуження цінних паперів визначається як загальна сума прибутків від операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, що перевищує загальну суму збитків від таких операцій з урахуванням суми від’ємного фінансового результату від таких операцій та/або від’ємного загального результату переоцінки цінних паперів, не врахованих у попередніх податкових періодах. Такий позитивний фінансовий результат включається до загального фінансового результату до оподаткування податкового (звітного) періоду платника податку та оподатковується за стандартною ставкою.

Від’ємний фінансовий результат від продажу або іншого відчуження цінних паперів визначається як загальна сума збитків від операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів з урахуванням суми від’ємного фінансового результату від таких операцій та/або від’ємного загального результату переоцінки цінних паперів, не врахованих у попередніх податкових періодах, що перевищує загальну суму прибутків від таких операцій. Такий від’ємний фінансовий результат не впливає на загальний фінансовий результат до оподаткування податкового (звітного) періоду платника податку та переноситься на наступні податкові періоди у зменшення позитивного фінансового результату від продажу або іншого відчуження цінних паперів.

При цьому нереалізовані прибутки від володіння цінними паперами, що виникають в результаті переоцінки цінних паперів у бухгалтерському обліку, оподатковуються у складі фінансового результату до оподаткування звітного періоду, оскільки кодекс не передбачає коригування загального фінансового результату на позитивний загальний результат від переоцінок. Водночас, у разі перевищення загальної суми уцінок цінних паперів над загальною сумою їх дооцінок за податковий (звітний) період (крім державних цінних паперів або облігацій місцевих позик), платник має провести коригування загального фінансового результату до оподаткування та збільшити його на суму такого перевищення.

Платники податку, у яких обсяг доходів не перевищує 20 млн. грн., мають право визначати об’єкт оподаткування податком на прибуток без коригування фінансового результату на усі різниці, зазначивши про це у декларації.

Доходи фізичної особи від користування фінансовими послугами відносяться до пасивних доходів та оподатковуються податком на доходи фізичних осіб та військовим збором переважно біля джерела виплати за стандартними ставками. Лише дивіденди оподатковуються за ставкою 5 % (якщо джерело виплати – платник податку на прибуток) або 9 % (якщо джерело – інститут спільного інвестування або інший не платник податку на прибуток, в тому числі нерезидент).

До пасивних доходів фізичної особи відносяться доходи у вигляді:

  • процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок, на вклад (депозит) у кредитних спілках, інших процентів (у тому числі дисконтних доходів);
  • процентного або дисконтного доходу за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом;
  • плати (відсотків), що розподіляється відповідно до пайових членських внесків членів кредитної спілки;
  • доходу, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, на розміщені активи відповідно до закону, включаючи дохід, що виплачується (нараховується) емітентом у результаті викупу (погашення) цінних паперів інституту спільного інвестування, який визначається як різниця між сумою, отриманою від викупу, та сумою коштів або вартістю майна, сплаченою платником податку продавцю (у тому числі емітенту) у зв’язку з придбанням таких цінних паперів, як компенсація їх вартості;
  • доходу за іпотечними цінними паперами (іпотечними облігаціями та сертифікатами) відповідно до закону;
  • відсотків (дисконту), отриманих власником облігації від їх емітента відповідно до закону;
  • доходу за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю та доходу, отриманого платником податку в результаті викупу (погашення) управителем сертифікатів фонду операцій з нерухомістю в порядку, визначеному проспектом емісії сертифікатів;
  • інвестиційного прибутку, включаючи прибуток від операцій з державними цінними паперами та з борговими зобов’язаннями Національного банку України з урахуванням курсової різниці;
  • роялті;
  • дивідендів;
  • страхових виплат і відшкодувань.

Інвестиційний прибуток – єдиний вид пасивного доходу фізичної особи, що являє особою не просто суму отриманого доходу від відчуження цінних паперів або деривативів, а визначається податковим агентом у розрізі кожного проданого за його участі пакету з урахуванням документально підтверджених витрат.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається платником самостійно як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року. Позитивний фінансовий результат включається до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку. Від’ємний фінансовий результат переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.

Інвестиційний прибуток від операцій з деривативами (різниця між доходом від деривативу, включаючи отримані разові та періодичні виплати, та здійсненими виплатами за деривативом) оподатковується ПДФО за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 1,5% з урахуванням такого:

    доходом платника податку вважається позитивна (отримана) варіаційна маржа, витратами, що зменшують такий інвестиційний прибуток, – від’ємна (сплачена) варіаційна маржа;

    до складу отриманих разових виплат, що належать до доходу, який включається до інвестиційного прибутку платника податку, належать отримані премії за опціонами та інші отримані разові виплати, що передбачені умовами ф’ючерсного контракту чи опціону;

    до складу сплачених разових виплат, що відносяться до витрат платника податку за операціями з деривативами, належать сплачені суми премій за опціонами та інші сплачені разові виплати, що передбачені умовами ф’ючерсного контракту чи опціону.

Для фізичних осіб передбачені такі податкові пільги, згідно яких не підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб:

– сума доходів, отриманих платником податку у вигляді процентів, що нараховані на державні цінні папери, емітовані Міністерством фінансів України, та на боргові зобов’язання Національного банку України;

– сума доходів, отриманих нерезидентами у вигляді процентів, нарахованих на державні цінні папери або облігації місцевих позик, або боргові цінні папери, виконання зобов’язань за якими забезпечено державними або місцевими гарантіями, якщо такі цінні папери придбані нерезидентами за межами території України через уповноважених агентів – нерезидентів;

– доходи у вигляді процентів на поточні банківські рахунки, за якими на користь фізичних осіб здійснюються виключно виплати заробітної плати, стипендій, пенсій, соціальної допомоги та інших передбачених законом соціальних виплат;

– дивіденди, які нараховуються на користь платника податку у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих юридичною особою – резидентом, що нараховує такі дивіденди, за умови, що таке нарахування жодним чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента, та в результаті якого збільшується статутний фонд емітента на сукупну номінальну вартість нарахованих дивідендів;

– сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати, безпосередньо отримані ним як компенсація суми його внеску до установ Ощадного банку СРСР або до установ державного страхування СРСР, або в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону;

– доходи від операцій з валютними цінностями (крім цінних паперів), пов’язаних з переходом права власності на такі валютні цінності;

– інвестиційний прибуток від операцій з борговими зобов’язаннями Національного банку України та з державними цінними паперами (оподатковується військовим збором).

Доходи споживачів страхових послуг та учасників системи недержавного пенсійного забезпечення оподатковуються у наступному порядку.

При здійсненні платежів:

  • страхові платежі (страхові внески, страхові премії) та пенсійні внески на користь ФО, які здійснює в його інтересах роботодавець, не оподатковуються ПДФО в межах 15% заробітної плати але не більше 2,5 МЗП (у 2018 році = 9 307,5 грн.) за місяць;
  • при самостійному здійсненні ФО страхових платежів та пенсійних внесків на свою користь сума внесків у межах податкової соціальної пільги (у 2018 році = 2 470 грн.) у розрахунку на місяць може бути включена до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу за результатами року. Витрати мають бути документально підтверджені.

При отриманні виплат:

  • Оподаткуванню ПДФО за ставкою 18% підлягають 60% від суми (утримує податковий агент):
  • одноразової страхової виплати за договором довгострокового страхування життя у разі досягнення застрахованою особою певного віку, обумовленого у такому страховому договорі, чи її доживання до закінчення строку такого договору. Якщо вигодонабувач є страхувальником за договором, оподаткуванню підлягає величина перевищення страхової виплати над сумою внесених страхових платежів за правилами оподаткування доходів від розміщення коштів на депозитних рахунках;
  • одноразової страхової виплати за договором страхування довічних пенсій, за винятком одноразової виплати особі, яка отримала інвалідність I групи;
  • виплати пенсії на визначений строк, що проводиться з недержавного пенсійного фонду учаснику фонду в порядку та строки, визначені законодавством;
  • регулярних та послідовних виплат (ануїтетів) за договором довгострокового страхування життя, пенсійних виплат за договором пенсійного вкладу, пенсійних та цільових виплат учасника фонду банківського управління, виплат довічної пенсії (довічні ануїтети), крім випадків визначених нижче.

Також оподаткуванню підлягають такі виплати:

  • викупної суми у разі дострокового розірвання страхувальником договору довгострокового страхування життя;
  • суми коштів, з якої не було утримано (сплачено) податок та яка виплачується вкладнику з його пенсійного вкладу або рахунка учасника фонду банківського управління у зв’язку з достроковим розірванням договору пенсійного вкладу, договору довірчого управління, договору недержавного пенсійного забезпечення.

Не підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором наступні доходи:

  • сума страхової виплати, страхового відшкодування, викупна сума або їх частина, чи пенсійна виплата, отримана платником податку за договором довгострокового страхування життя, у тому числі страхування довічних пенсій, сума пенсійної виплати із системи недержавного пенсійного забезпечення, сума виплати за договором пенсійного вкладу, договором довірчого управління, укладеним з учасником фонду банківського управління, які відповідають таким ознакам:

а) сума регулярних та послідовних виплат (ануїтетів) за договором довгострокового страхування життя або пенсійних виплат за договором пенсійного вкладу, пенсійних та цільових виплат учасника фонду банківського управління, пенсійних виплат на визначений строк, одноразових пенсійних виплат або довічних пенсій, нарахованих та/або виплачених платнику податку – резиденту, який не досяг повноліття або має вік не менше ніж 70 років;

б) сума страхової виплати за договором довгострокового страхування життя, якщо внаслідок страхового випадку застрахована особа отримала інвалідність I групи;

в) сума виплати за договором пенсійного вкладу, виплат з рахунка учасника фонду банківського управління, виплати пенсії на визначений строк, довічної пенсії або одноразової виплати, якщо вкладник, учасник фонду банківського управління, учасник недержавного пенсійного фонду чи застрахована особа отримала інвалідність I групи;

  • сума страхової виплати за договорами страхування життя у разі смерті застрахованої особи, якщо така виплата отримується членами сім’ї застрахованої особи першого ступеня споріднення, або особою, яка є інвалідом I групи або дитиною-інвалідом, або має статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;
  • сума страхової виплати, страхового відшкодування або викупна сума, отримана платником податку за договором страхування від страховика-резидента, іншого ніж довгострокове страхування життя (у тому числі страхування довічних пенсій) та недержавне пенсійне забезпечення, у разі виконання таких умов під час страхування життя або здоров’я платника податку:

– дожиття застрахованої особи до дати чи події, передбаченої договором страхування життя, чи досягнення віку, передбаченого таким договором;

– викупна сума в частині, що не перевищує суму внесених страхових платежів за договором страхування життя, іншого, ніж довгострокове страхування життя;

– в разі страхового випадку – факт заподіяння шкоди застрахованій особі повинен бути належним чином підтверджений. Якщо застрахована особа помирає, сума страхової виплати, яка належить вигодонабувачам або спадкоємцям, оподатковується за правилами та ставками, встановленими для оподаткування спадщини (вигодонабувач прирівнюється до спадкоємця).

Особливості оподаткування провайдерів фінансових послуг

Порядок оподаткування доходів фінансових установ податком на прибуток підприємств здебільшого не відрізняється від правил оподаткування звичайних юридичних осіб з урахуванням особливих правил оподаткування резервів банків та небанківських фінансових установ (крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів).

Інститути спільного інвестування та недержавні пенсійні фонди не є платниками податку на прибуток підприємств.

Особливий порядок оподаткування передбачений лише для страхових компаній.

Для страховика резидента одночасно з базовою ставкою податку на прибуток 18% встановлено такі ставки податку на дохід:

– 3 % за договорами страхування від об’єкта оподаткування (сума страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих за договорами страхування і співстрахування без врахування договорів перестрахування);

– 0 % за договорами з довгострокового страхування життя, договорами страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема договорів страхування додаткової пенсії.

При цьому нарахований страховиком податок на дохід за ставкою 3% є різницею, яка зменшує фінансовий результат до оподаткування такого страховика.

         Страхові платежі та виплати на користь нерезидентів оподатковуються окремо за ставками 0 %, 4 % або 12 %.

         Фінансовий результат до оподаткування страховика також коригується у зв’язку із створенням та використанням страхових резервів.

         Якщо договір довгострокового страхування життя чи договір страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема договір страхування додаткової пенсії, протягом перших 5 років його дії розривається з будь-яких причин та здійснюється виплата, то страхувальник, який визнав у бухгалтерському обліку витрати, зобов’язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування звітного періоду на суму таких попередньо сплачених платежів, внесків, премій із нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, чинної на кінець звітного періоду, в якому відбулась подія.

Вплив операцій з випуску, обігу та погашення (виконання) фінансових інструментів на базу оподаткування емітента/особи, що здійснює випуск

Вартість підготовки емісії/випуску фінансових інструментів (оплата послуг аудиторів, консультантів, адміністративні послуги) у загальному випадку враховується як витрати при визначенні фінансового результату до оподаткування.

Кодекс не передбачає коригування фінансового результату до оподаткування на суму емісійного доходу. Викуп акцій власного випуску зі збитком (якщо ціна викупу нижче номінальної вартості) зменшує емісійний дохід, а у разі перевищення розміру збитків над сумою емісійного доходу, від’ємна різниця відноситься на непокритий збиток, чим зменшує базу оподаткування.

Податкові наслідки виплати дивідендів

Дивіденди виплачуються із чистого прибутку після сплати податків.

При виплаті дивідендів платником податку на прибуток іншому платнику цього податку сплачується авансовий внесок з податку на прибуток, який розраховується як 18% від суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті над значенням об’єкта оподаткування за відповідний рік.

Сума авансового внеску зараховується у зменшення податкового зобов’язання з податку на прибуток (але не інших податків) цього та наступних звітних періодів до повного погашення.

Якщо виплата здійснюється на користь фізичних осіб або юридичних осіб, що не є платниками податку, авансовий внесок не сплачується.

Податкові наслідки виплати процентів

Виплата відсотків за процентними облігаціями відноситься до фінансових витрат та зменшує фінансовий результат до оподаткування.

Наявне обмеження щодо врахування у зменшення фінансового результату виплачених пов’язаним нерезидентам відсотків, якщо загальна сума  зобов’язання (номінал + відсотки) перевищує власний капітал у 3,5 рази (для фінансових установ та лізингових компаній – в 10 разів): фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму перевищення нарахованих у процентів, що виникли за операціями з пов’язаними особами – нерезидентами, над 50 відсотками суми фінансового результату до оподаткування, фінансових витрат та суми амортизаційних відрахувань за даними фінансової звітності звітного податкового періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів.

ІІІ. Проблемні питання

За результатами опитування представників фінансових установ, їх об’єднань та інших зацікавлених осіб виявлено наступні проблемні питання практичного застосування чинних норм податкового законодавства.

Проблемні питання оподаткування підприємств

  • Нереалізовані прибутки та збитки, що виникають в результаті здійснення переоцінки цінних паперів в бухгалтерському обліку, впливають на базу оподаткування. Фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму перевищення уцінок над дооцінками, таким чином забороняється враховувати збитки від зменшення ринкової вартості при визначенні бази оподаткування. В той же час, сума перевищення дооцінок на уцінками відноситься до доходів, та підлягає оподаткуванню за загальними правилами. Отже, має місце оподаткування неотриманих доходів, оскільки переоцінки в бухгалтерському обліку не призводять до отримання реальних доходів підприємства, адже не відбувається відчуження цінних паперів.
  • Здійснення операцій з цінними паперами емітентів, що включені до переліку емітентів з ознаками фіктивності, не створює жодних податкових наслідків для юридичних осіб. Норми щодо неврахування витрат на придбання таких цінних паперів при визначенні бази оподаткування, містились в Кодексі до 2015 року. Проте, з переходом від моделі особливих правил податкового обліку до оподаткування відкоригованого фінансового результату з даними фінансової звітності, ці норми втратили чинність.
  • Процедура оподаткування дивідендів залежно від типу особи, що їх отримує (фізична особа/юридична особа, резидент/нерезидент), є складною та передбачає нерівні умови для інвесторів фізичних та юридичних осіб. Емітент при виплаті дивідендів іншій юридичній особі, що є платником податку на прибуток, нараховує та сплачує авансовий внесок з податку на прибуток. Юридична особа – платник податку на прибуток отримує повну суму дивідендів від іншого платника податку на прибуток підприємств та не включає такі доходи до бази оподаткування. В той час, як фізична особа отримує суму дивідендів, зменшену на суму податків, які утримує емітент як податковий агент.
  • Підприємства, які обрали спрощену систему оподаткування, при проведенні операцій з цінними паперами несуть ризики втрати права застосовувати спрощену систему. У своїх консультаціях ДФСУ відзначає, що регулярні операції з купівлі та продажу цінних паперів та корпоративних прав, є фінансовим посередництвом. В свою чергу, фінансові посередники не можуть бути платниками єдиного податку. Подібне трактування норм законодавства дискримінує малі підприємства на спрощеній системі та змушує їх уникати операцій з цінними паперами.
  • Недержавний пенсійний фонд згідно профільного законодавства є неприбутковою організацією. В той же час, податковим законодавством встановлено такі вимоги для внесення до реєстру неприбуткових організацій, які недержавний пенсійний фонд не може виконати. Правова невизначеність статусу недержавного пенсійного фонду створює істотні ризики подвійного оподаткування пенсійних активів.
  • Кодекс демотивує підприємства купувати цінні папери та інші фінансові інструменти у недержавного пенсійного фонду, який внесений до реєстру неприбуткових організацій. У разі придбання платником податку на прибуток у НПФ цінних паперів з його портфелю на суму, що сукупно протягом року перевищує 25 мінімальних заробітних плат (= 93 075 грн. у 2018 році), підприємство має відкоригувати свій фінансовий результат до оподаткування, збільшивши його на 30% вартості ЦП.

 

Проблемні питання оподаткування фізичних осіб

  • Інвестиційний прибуток – єдиний з різновидів доходів фізичної особи, який передбачає здійснення розрахунку з метою врахування витрат на придбання інвестиційного активу. Витрати мають бути підтверджені документально. ДФС роз’яснює, що документальним підтвердженням витрат визнаються лише банківські платіжні документи. Інші форми понесення витрат можуть бути не визнані контролюючими органами як такі, що фактично понесені. Отже, якщо цінні папери придбані з оплатою готівкою або векселем, або отримані внаслідок реінвестиції дивідендів, або отримані в якості дивідендів, або придбані за договором міни, то при відчуженні цих цінних паперів інвестор несе ризики невизнання податковими органами витрат на їх придбання, що означає включення до бази оподаткування всієї суми доходу від відчуження.
  • Поняття «інвестиційні активи» включає лише емісійні цінні папери та деривативи. Тому правила розрахунку інвестиційного прибутку не можуть бути застосовані до операцій з торгівлі неемісійними цінними паперами. Для цієї категорії цінних паперів вірогідним є відмова податкових органів у визнанні витрат на їх придбання.
  • Торговець цінними паперами визначений обов’язковим податковим агентом за операціями фізичної особи з інвестиційними активами. При цьому Узагальнюючою податковою консультацією торговцю цінними паперами заборонено враховувати інвестиційні збитки. Податковий агент зобов’язаний з кожної прибуткової операції утримувати податок та перераховувати його до бюджету. В результаті такого підходу при визначенні фінансового результату від операцій з інвестиційними активами за підсумками декларування фізична особа часто має переплату з ПДФО. При цьому податкові органи кваліфікують таку переплату як помилково утриману податковим агентом та відмовляють у відшкодуванні з бюджету.
  • Існує правова невизначеність щодо необхідності та порядку виконання функцій податкового агента при виплаті інвестиційного прибутку в результаті операцій, в яких торговець цінними паперами, участі не бере (викуп цінних паперів ІСІ, погашення боргових цінних паперів через депозитарну систему).
  • Має місце регуляторна невизначеність щодо порядку оподаткування операцій РЕПО. Доходи за операцією РЕПО відносяться до процентних доходів згідно визначення. В той же час, операція складається з двох частин, які передбачають перехід права власності, та можуть бути кваліфіковані як купівля-продаж з відповідним оподаткуванням. Крім того, процентні витрати за операцією РЕПО (залучення фінансування в обмін на цінні папери з обов’язком їх зворотного викупу), як і будь-які процентні витрати фізичної особи, не враховуються при визначенні бази оподаткування.
  • Інвестиційний прибуток від операцій з цінними паперами визначається податковим агентом з урахуванням курсових різниць. Методика розрахунку курсових різниць законодавством не встановлена, проте виходячи з визначення цього поняття, позитивна курсова різниця (курс валюти при продажу є вищим за курс валюти при придбанні) підлягає оподаткуванню, а від’ємна курсова різниця не враховується. При цьому, правила щодо курсових різниць стосуються лише операцій з інвестиційними активами, що виражені в іноземній валюті, та не стосується операцій з цінними паперами, номінованих в гривні, проте в іноземні валюті понесені витрати або отримані доходи (операції з нерезидентами). У такому випадку Кодекс встановлює, що отримані в іноземній валюті перераховуються у гривні за офіційним курсом НБУ, та не передбачає врахування понесених витрат, що створює ризики завищення бази оподаткування для інвестора.
  • Також існує регуляторна невизначеність при визначенні бази оподаткування від інвестування за кордон на підстав е-ліцензії НБУ (інвестиційний прибуток від операцій з іноземними фінансовими інструментами). Доходи від торгівлі такими фінансовими інструментами мають одночасно ознаки інвестиційного прибутку, що передбачає оподаткування різниці між доходами і витратами, та ознаки доходу з джерелом походженні із-за кордону, що передбачає оподаткування всієї суми доходу без зменшення на суму витрат. Інвестори в таких умовах несуть ризики завищення бази оподаткування.
  • Дивіденди за привілейованими акціями оподатковуються як заробітна плата.
  1. IV. Міжнародний досвід

Основні положення Стратегії податкової політики Європейського союзу викладені у доповіді Єврокомісії від 23.05.2001 «Податкова політика в Європейському союзі – пріоритети на подальші роки»[1]. Цим документом Європейська комісія відзначила відсутність наміру гармонізації податкових політик країн – учасниць, відповідно кожна держава може обирати таку податкову систему, яка відповідає її пріоритетам. Натомість країни ЄС мають зосередити зусилля на координації дій з усунення податкових перешкод для всіх видів транскордонної економічної активності, в тому числі на боротьбу зі шкідливою податковою конкуренцією та зловживаннями.

Водночас, Єврокомісія вбачає за необхідне гармонізацію правил з непрямого оподаткування, тому до 1 січня 2008 року всі країни – учасниці ЄС імплементували до національного законодавства положення Директиви Ради ЄС 2006/112/EC від 28 листопада 2006 щодо загальної системи податку на додатну вартість. Зокрема директива передбачає, обов’язкові для всіх країн виключення з об’єкту оподаткування ПДВ, до яких відносяться фінансові та страхові послуги, медичне обслуговування та соціальні послуги.

Крім того, в рамках роботи Експертної групи Комісії ЄС з питань бар’єрів для вільного руху капіталу було розроблено Кодекс поведінки щодо податку, що утримується біля джерела виплати доходу[2]. Кодекс був опублікований Європейською Комісією 11 грудня 2017 року як необов’язковий до імплементації документ, направлений на добровільне вдосконалення процедур уникнення подвійного оподаткування транскордонних пасивних доходів (дивідендів, процентів та роялті). Кодекс містить наступні рекомендації країнам – учасницям:

  • дозволити нерезидентам вимагати звільнення від сплати податку напряму, а не через податкового агента;
  • дозволити подання електронних заяв на відшкодування податку, що утримується біля джерела виплати доходу;
  • розширити використання IT рішень в процесі повернення/відшкодування, включаючи застосування податкових пільг біля джерела виплати;
  • термін повернення сплаченого податку обмежити 6 місяцями;
  • документація має бути зрозумілою та вичерпною, доступною он-лайн;
  • єдине вікно для звернень щодо податку, утриманого біля джерела виплати доходу;
  • застосування пільг біля джерела (за можливості).

Очікується, що реалізація цих заходів, скоротить витрати та сприятиме усуненню бар’єрів для міжнародних інвесторів.

Оподаткування юридичних осіб

За даними звіту Європейської комісії «Тренди оподаткування у Європейському союзі»[3]  за 2017 рік середня максимальна ставка корпоративного податку знизилась з 22,5% у 2016 році до 21,9% у 2017 році, продовжуючи тенденцію до зниження ставки з 2009 року. Ставка податку коливається від найменшої 10% у Болгарії до найбільших, що дорівнюють або навіть перевищують 30% на Мальті, у Франції, Бельгії та Німеччині (проте національні податкові норми можуть обмежувати рівень ставки, що фактично застосовується). Шість країн – учасниць ЄС знизили ставки корпоративного податку у 2017 році. Найбільше зниження відбулось в Угорщині (10,8% в 2017 проти 20,6% в 2016) та Італії (27,8% у 2017 проти 31,3% у 2016). З 2009 року 15 країн – учасниць знизили максимальні ставки корпоративного податку, а 3 країни підвищили ставку.

Згідно дослідження «Огляд поточних практик оподаткування фінансових інструментів, доходів та винагород у фінансовому секторі» , проведеного PricewaterhouseCoopers на замовлення Європейської Комісії, у більшості країн ставка корпоративного податку та правила оподаткування доходів для фінансових установ і компаній нефінансового сектору не відрізняється. База оподаткування корпоративним податком у всіх досліджених країнах (27 країн ЄС та 4 інші) визначається в цілому на основі результатів бухгалтерського обліку, відображених у фінансових звітах, що складені відповідно до стандарту бухгалтерського обліку (МСФЗ, місцевий GAAP тощо).

В той же час, різниця у правилах бухгалтерського обліку призводить до різного визначення бази оподаткування корпоративного податку. Міжнародні стандарти фінансової звітності передбачають можливість компанії самостійно визначати окремі деталі обліку, тому навіть подібні компанії в одній юрисдикції за подібних умов можуть отримати різні фінансові результати до оподаткування.

Отже, реалізовані прибутки та збитки у переважній більшості країни відповідно збільшують або зменшують фінансовий результат до оподаткування. Однак щодо нереалізованих прибутків та збитків, які утворюються внаслідок здійснення переоцінки фінансових інструментів, у досліджених країнах існують різні підходи.

Дивіденди

Окремо варто звернути увагу на положення Директиви ЄС про материнські та дочірні компанії[4], метою запровадження якої є уникнення подвійного оподаткування доходів, котрі дочірня компанія виплачує на користь материнської. Згідно положень цієї директиви материнська компанія повинна володіти щонайменше 10% капталу дочірньої компанії, обидві компанії мають бути платниками корпоративного податку та бути зареєстровані в країнах – учасницях ЄС. За таких умов отримані материнською компанією доходи від участі в капіталі звільняються від оподаткування.

Результати дослідження найкращого світового досвіду демонструють, що звільнення від оподаткування дивідендів, отриманих юридичною особою від іншої юридичної особи, є розповсюдженою практикою в світі та має назву «participation exemption regime», оскільки дивіденди є частиною розподіленого доходу компанії, який вже був оподаткований. У різних країнах світу такі режими можуть передбачати безумовне виключення такого виду дивідендного доходу з бази оподаткування або виключення за умови відповідності доходу встановленим характеристикам (як правило, відсоток участі не менше 10% та період володіння не менше 1 року). Зазначений спеціальний пільговий режим реалізований в Австралії, Австрії, Канаді, Китаї, Фінляндії, Франції, Німеччині, Ірландії, Італії, Іспанії, Люксембурзі, Нідерландах, Норвегії, Португалії, Російській Федерації, Швеції, США та інших країнах . Деякі податкові режими, окрім дивідендного ходу, також звільняють від оподаткування доходи від відчуження істотного пакету акцій.

Водночас, до кінця 2018 року всі країни ЄС зобов’язані імплементувати до національного законодавства правила, запроваджені Директивою ЄС про запобігання ухиленню від сплати податків[5], в тому числі «правило переключення». Суть нововведення полягає у тому, що країни – учасниці ЄС мають право відмовитися від податкових пільг щодо дивідендів, прибутків від капіталу та прибутку від постійних представництв, які зареєстровані в третіх країнах за межами ЄС, якщо цей дохід оподатковується за дуже низькою ставкою податку або взагалі не оподатковується в третій країні.

Проценти

Процентний дохід відноситься до видів доходів, що зазвичай оподатковуються біля джерела виплати, та не включається до основних доходів з метою оподаткування. Проте за даними Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР)  в деяких країнах відсутній податок на такі доходи (withholding tax), але проценти включаються до загальної бази оподаткування.

Проценти виплачені компанією, як правило, включаються до складу витрат, що зменшують фінансовий результат до оподаткування, якщо вони відповідають принципу витягнутої руки.

Одним з нововведень Директиви ЄС про запобігання ухиленню від сплати податків є обмеження на врахування у зменшення фінансового результату для цілей оподаткування чистих процентних витрат (розрахованих як різниця між процентними витратами та процентними доходами) до 30% від прибутку до сплати податків, процентів, зносу та амортизації (EBITDA) компанії.

Держави-члени можуть вирішити дозволити платникам податків вираховувати перевищення витрат на позики понад 30% від EBITDA, але лише до 3 мільйонів євро. Вони також можуть обрати одночасно застосування 30% обмеження та 3 млн. євро на рівні групи та визначити це в національному податковому законодавстві.

Правило обмеження процентних витрат стосуватиметься боргових зобов’язань з пов’язаними та непов’язаними сторонами. При цьому країни – учасниці можуть вирішити не застосовувати правило обмеження відсотків окремим юридичним особам. Фінансові установи можуть бути виключені з-під дії цього правила.

Деривативи

При оподаткуванні операцій з деривативами більшість країн також не мають окремих спеціальних правил, а застосовують загальні правила корпоративного оподаткування для таких типів інструментів (в тому числі Австрія, Бельгія, Болгарія, Кіпр, Чехія, Данія, Естонія, Фінляндія, Німеччина, Угорщина, Ірландія, Латвія, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Румунія, Словенія, Іспанія, Швеція, Сінгапур, Швейцарія). Деякі країни запровадили кілька спеціальних податкових правил або визначень щодо деривативів в їх чинне законодавство щодо корпоративного податку на прибуток (Греція, Італія, Литва, Польща, Португалія, Словаччина). Дві країни – Великобританія та США – запровадили окреме комплексне та докладне регулювання для оподаткування дериватів.

Слід відзначити, що правила оподаткування доходів від деривативів у різних країнах відрізняються. Деякі країни навіть по різному оподатковують один і той самий вид деривативів в залежності від визначених факторів, наприклад залежно від перебування або не перебування деривативу у лістингу (Франція, Греція) або залежно від природи операції – хеджування або спекуляція (Бельгія, Італія, Литва, Словаччина, Іспанія).

Оподаткування доходу громадян від фінансових інструментів

Згідно даних звіту Європейської комісії «Тренди оподаткування у Європейському союзі» середнє для країн ЄС значення максимальної ставки податку на доходи фізичної особи у 2017 році становило 39% (в 2016 – 38,9%). Максимальне значення ставки податку в країнах ЄС значно відрізняється –  від мінімальної 10% в Болгарії до більш як 55% у Швеції, Португалії та Данії. Водночас, для визначення реального податкового навантаження на доходи громадян інформації лише про ставку податку не достатньо. У кожному окремому випадку необхідно також аналізувати, до якої суми доходу ця ставка застосовується (прогресивну шкалу ставок податку), структуру податкових пільг та податкових кредитів, а також порядок визначення бази оподаткування.

Практика оподаткування доходів від приросту капіталу в країнах ЄС не однорідна. В одних країнах такі доходи оподатковуються податком на доходи фізичних осіб за основною ставкою, яка застосовується до інших видів доходів, а в більшості країн з прогресивною шкалою для основних доходів, передбачено фіксовану ставку податку для інвестиційних доходів. В той же час, у багатьох країнах передбачені певні особливості оподаткування таких прибутків, що відрізняються від загальних підходів оподаткування доходів фізичних осіб.

В наступній таблиці приведені приклади деяких країн ЄС у розрізі основних підходів до оподаткування доходів від приросту капіталу.

Країна Особливості оподаткування доходів від приросту капіталу
Данія оподаткуванню за ставкою 42% підлягає інвестицій дохід, який включає проценти, дохід від приросту капіталу від фінансових інструментів, а також від інших активів та іноземної валюти. При цьому при розрахунку інвестиційного доходу у зменшення бази враховуються процентні витрати та інвестиційні збитки. Від’ємний чистий фінансовий результат може бути враховано у зменшення загальної бази оподаткування фізичної особи при дотриманні регуляторних процедур.
Люксембург дохід від приросту капіталу внаслідок продажу фінансових інструментів оподатковується лише у випадку, якщо вони були продані раніше за 6 місяців від дати придбання. Дохід від приросту капіталу внаслідок продажу активів за умови володіння ними більше 6 місяців не оподатковується (крім випадків володіння 10% і більше).
Чехія доходи від приросту капіталу внаслідок відчуження цінних паперів звільняються від оподаткування, якщо інвестор був власником протягом більш як трьох років. При цьому з-під оподаткування виключається будь-який дохід від приросту капіталу, якщо загальна річна сума продажу не перевищує CZK 100,000.
Великобританія для доходу від приросту капіталу внаслідок продажу активів, що не перевищує GBP 11 700 за рік (для 2018/2019 років), передбачено виключення з-під оподаткування. При прогресивній шкалі податку на доходи фізичних осіб від 20 до 45%, ставка податку на доходи від приросту капіталу складає 10% (якщо загальний дохід не перевищує GBP 34,500) або 20%. Крім того, з 2016 року діє спеціальна пільга для інвесторів – дохід від приросту капіталу внаслідок відчуження акцій позалістингових компаній оподатковується за нижчою ставкою 10% (не може перевищувати GBP 10 млн.).
Італія передбачені окремі ставки податку на інвестиційні доходи. Ставка податку на приріст капіталу для не істотної участі складає 26%, а дохід від відчуження істотного пакету оподатковуватиметься за прогресивною ставкою податку до 58,14%.
Іспанія доходи від приросту капіталу в загальному випадку оподатковуються за прогресивною школою: 19% для доходів до EUR 6,000, 21 % для доходів від EUR 6,000 до 50,000 та 23 % для доходів, що перевищують EUR 50,000 незалежно від терміну інвестування. При цьому шкала ставок для звичайних доходів фізичної особи варіюється від 19% до 45%. Тобто шкала ставок для інвестиційних доходів починається з мінімальної основної ставки та не досягає другої за порядком ставки у шкалі для основних доходів (24%).
Австрія доходи від приросту капіталу зазвичай є об’єктом для оподаткування за особливою ставкою 27,5% (для звичайних доходів ставка податку на доходи фізичних осіб є прогресивною від 0% до 55%). Проте, якщо у будь-який час протягом останніх 5 років інвестор володів часткою, що перевищує 1% капіталу підприємства, то застосовується прогресивна шкала до 55%.
Литва дохід від приросту капіталу, що не перевищує EUR 500 на рік не підлягає оподаткуванню. У разі перевищення застосовується стандартна ставка податку 15%.
Бельгія дохід від приросту капіталу не оподатковується, крім випадків продажу щонайменше 25% акцій бельгійської компанії нерезиденту.
Німеччина ставка податку для інвестиційних доходів складає 25%. При цьому стандартна щорічна податкова знижка становить EUR 801 для неодружених та EUR 1,602 для одружених осіб. На зазначену суму зменшується оподатковуваний інвестиційний дохід. Не підлягають оподаткуванню доходи, що не перевищують EUR 600. Якщо інвестор у будь-який час протягом останніх 5 років володів щонайменше 1% капіталу компанії, то 60% доходу від продажу такого пакету акцій оподатковуватиметься за прогресивною шкалою податку до 45%.
Португалія дохід від приросту капіталу внаслідок продажу акцій оподатковується за ставкою 28% (для звичайних доходів діє прогресивна шкала ставок від 14,5% до 48%). Існує можливість коригування вартості придбання пакету на монетарні коефіцієнти, встановлені Урядом, якщо інвестор був власником пакету протягом 24 місяців.
Франція дохід від приросту капіталу оподатковується за основною ставкою згідно прогресивної шкали від 0% до 45%. Залежно від часу утримання інвестиції можуть бути застосовані податкові пільги.
Словенія ставка податку на приріст капіталу зменшується протягом періоду утримання активів: протягом перших 5 років складає 25%, від 5 до 10 років – 15%, від 10 до 15 років – 10%, від 15 до 20 років – 5% та після 20 років – 0%.

 

В цілому, у країнах ЄС звичайною є практика оподаткування інвестиційного прибутку за фіксованою стандартною ставкою податку на доходи фізичних осіб або за зниженою ставкою. Податкові пільги у формі виключення інвестиційного прибутку з-під оподаткування надаються, якщо особа володіла фінансовим інструментом протягом визначеного періоду часу, який кожна країна визначає на власний розсуд. Розмір ставки або можливість застосування пільг може також залежати від розміру пакету у відсотках до сукупного капіталу.

Дивіденди та проценти, виплачені фізичній особі, оподатковуються відповідно до правил, встановлених Директивою ЄС про запобігання ухиленню від сплати податків, та з урахуванням рекомендацій Кодексу поведінки щодо податку, що утримується біля джерела виплати доходу. При цьому згадана Директива не покриває питання оподаткування пенсійних заощаджень та лайфових страхових виплат, які зазвичай не підлягають оподаткуванню.

Податкове стимулювання довгострокових інвестицій

В світовій практиці можна виділити такі найбільш розповсюджені інструменти податкового стимулювання економічної активності бізнесу і домогосподарств:

 

Залежно від пріоритетів країни визначається політика податкового стимулювання окремих видів діяльності (наприклад, стимулювання експорту, галузеві податкові стимули, пільги для розвитку малого підприємництва, стимулювання прямих та портфельних інвестицій).

Європейська Комісія в своїй заяві № 2014/C19/04 «Рекомендації щодо державної підтримки ризикових фінансових інвестицій» [6] зазначає, що податкові стимули для корпоративних інвесторів можуть бути реалізовані у формі податкових пільг на доходи або податкових пільг на доходи від приросту капіталу, включаючи податкові кредити та відтермінування податкових зобов’язань. У контексті своєї практики правозастосування Комісія розглядає як прийнятні податкові пільги, що містять обмеження максимальної частки інвестованих коштів та доходів від інвестиції, на яку можливо застосувати податкову пільгу, в тому числі у формі виключення з бази оподаткування. Крім того, податкове зобов’язання з приросту капіталу може бути відкладено, якщо прибутки реінвестовані у прийнятний спосіб в рамках певного періоду, в той час як збитки від таких інвестицій можуть бути зараховані у зменшення прибутків від продажу інших акцій, які оподатковуються одним податком.

Для стимулювання довгострокового інвестування на ринках капіталу, окрім перелічених вище, можуть бути використані наступні інструменти або їх комбінації:

  • виключення з бази оподаткування фінансового результату (прибутку/збитку) від операцій з фінансовим інструментом, а також доходів у зв’язку з володінням фінансовим інструментом (дивіденди, проценти) в цілому, або за дотримання певних умов, наприклад:

–      якщо платник володів фінансовим інструментом протягом якогось істотного терміну (не менше одного-двох років);

–      якщо частка інвестора складає певний відсоток від капіталу (наприклад, не менше 10%).

  • встановлення знижених ставок для окремих видів фінансових доходів;
  • оподаткування лише частини доходу, а не всієї суми (наприклад, 50 %);
  • встановлення граничної суми процентних доходів, що не підлягають оподаткуванню;
  • оподаткування реального процентного доходу після коригування на інфляцію;
  • виключення з-під оподаткування або встановлення спеціальних пільгових режимів для доходів від окремих видів фінансових послуг або фінансових інструментів (наприклад, індивідуальні ощадні рахунки, державні цінні папери, пенсійні накопичувальні рахунки тощо).

Особливі податкові режими для підприємств колективного інвестування

Правила оподаткування колективного інвестування в більшості країн світу ґрунтуються на принципі однакового (співставного) податкового навантаження на інвестора при здійсненні інвестицій через інвестиційний фонд та при індивідуальному інвестуванні.

Можна виділити 3 наступні способи досягнення цієї мети:

1) фонд може розглядатись як прозорий для цілей оподаткування, тобто отримані ним доходи вважаються доходами, що отримані інвесторами;

2) фонд може бути виключено з-під оподаткування;

3) фонд може підлягати оподаткуванню, але за більш вигідним податковим режимом.

При застосуванні цих концепцій розповсюдженою є практика встановлення різних правил для корпоративних фондів (які розглядаються як непрозорі для цілей оподаткування) та для партнерств, контрактних та взаємних фондів (які розглядаються як прозорі для цілей оподаткування).

Режим оподаткування колективних інвестицій відрізняється в різних країнах Європейського союзу. Визнаними лідерами індустрії інвестиційних фондів є Люксембург, Ірландія, Німеччина, Великобританія та Франція.

Інвестиційні фонди в Люксембурзі та Ірландії є податково нейтральними, тобто не підлягають оподаткуванню жодними податками. У Франції інститути колективного інвестування та альтернативні інвестиційні фонди не оподатковуються корпоративним податком, зокрема, інвестиційні компанії відкритого типу виключені з-під оподаткування, пайові фонди розглядаються як прозорі для цілей оподаткування.

Податковий режим для схем колективного інвестування Великобританії більш обтяжливий та складний, ніж у згаданих вище країнах. Режим оподаткування інвестиційних фондів залежить від їх виду. Авторизований пайовий фонд та відкрита інвестиційна компанія звільнені від сплати податку на приріст капіталу («Capital gain tax» – податок на приріст капіталу при відчуженні активів), але є суб’єктом корпоративного податку за ставкою 20%. Дивіденди, отримані фондами, як правило виключаються з бази оподаткування фонду, а дивіденди виплачені фондом інвесторам оподатковуються на стороні інвестора як і звичайні дивіденди, отримані від будь-якої компанії. Відсотки підлягають оподаткуванню в довірчому управлінні або відкритій інвестиційній компанії, але податкові вирахування повинні бути доступними, коли проценти виплачуються інвесторам.

Доходи, що виникають у випадку неавторизованого пайового фонду, оподатковуються як дохід довірчого власника, як правило, за базовою ставкою податку на прибуток. Довірчі керуючі не звільнені від сплати податку на приріст капіталу при відчуженні активів пайового фонду, тому такі фонди в цілому можуть бути цікавими лише для неоподатковуваних суб’єктів, таких як пенсійні та благодійні фонди. Інвестори такого фонду оподатковуються незалежно від того, чи був розподілений прибуток фонду.

Інвестиційний траст не оподатковується податком на приріст капіталу та підлягає оподаткуванню корпоративним податком за стандартною ставкою. Дохід інвестора оподатковується лише при розподілі прибутку.

Партнерства (традиційні товариства або товариства з обмеженою відповідальністю) є прозорими для податкових цілей, і тому інвестори оподатковуються так, якби вони безпосередньо здійснювали інвестиції. Тобто на рівні партнерства не стягуються податки. При цьому інвестор є платником податку на приріст капіталу та платником податку на доходи в звичайному режимі.

У Німеччині з 2018 року діє новий податковий режим для інвестиційних фондів. «Непрозорі фонди», до яких відносяться інститути колективного інвестування та альтернативні фонди, оподатковуватимуться на рівні фонду корпоративним податком за ставкою 15%. Для інвесторів таких фондів при отриманні доходів від участі в фонді будуть передбачені часткові виключення з бази оподаткування. Інвестиційні фонди, які відповідатимуть ряду регуляторних критеріїв, будуть розглядатись як спеціалізовані (виключно для інституційних інвесторів) та оподаткуватимуться за «наскрізним» принципом, тобто фонд не підлягатиме оподаткуванню податком 15%, а отримані ним доходи будуть розглядатись як такі, що отримані інвестором напряму.

Підсумовуючи, варто відмітити, що лідерами європейської індустрії інвестиційних фондів є саме юрисдикції зі сприятливим режимом оподаткування – Люксембург (сконцентровано 26,6% вартості чистих активів індустрії) та Ірландія (15,3% вартості чистих активів індустрії).

Висновки для України

Порівнюючи міжнародний досвід оподаткування інструментів фінансового сектору з системою оподаткування в Україні, необхідно відзначити наступне:

  1. Гармонізація з питань оподаткування доходів юридичних та фізичних осіб на рівні Європейського союзу відсутня, тому податкові системи країн – учасниць суттєво відрізняються. Європейська комісія надає лише рекомендації, що не мають статусу обов’язкових до імплементації, в частині уникнення бар’єрів для вільного руху капіталу.
  2. Ставки та підходи до визначення фінансового результату в Україні в цілому є конкурентоспроможними у глобальній економіці. Податкові ставки в Україні є одними з найнижчих в Європі. Перехід від окремого податкового обліку доходів та витрат підприємств до оподаткування відкоригованого фінансового результату за даними фінансової звітності наблизив Україну до кращих міжнародних практик.
  3. Проблемні питання оподаткування фінансових інструментів в Україні не пов’язані з фундаментальними характеристиками податкової системи України.
  4. Основними недоліками системи оподаткування інструментів фінансового сектору в Україні у порівнянні з міжнародною практикою є:

– повна відсутність податкових заохочень користування фінансовими послугами (за винятком звільнення фізичних осіб від оподаткування процентів та інвестиційного прибутку від державних цінних паперів);

–  практика авансування доходів бюджету за рахунок потенційних доходів від фінансових операцій (авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів юридичним особам; утримання податку в момент нарахування доходу, а не виплати; оподаткування нереалізованих доходів в результаті переоцінок фінансових інструментів в бухгалтерському обліку);

– заборона торговцю цінними паперами враховувати інвестиційний збиток клієнта при виконанні ним функцій податкового агента в поєднанні з непрацюючим механізмом повернення переплати податку з доходів фізичних осіб призводить до порушення прав інвесторів;

– обмеження економічної ефективності використання інструментів хеджування валютних ризиків (оподаткування позитивних курсових різниць у складі доходів фізичної особи; відокремлення обліку фінансового результату підприємств від операцій з цінними паперами та операцій з деривативами);

– правова невизначеність щодо оподаткування доходів фізичних осіб від ряду фінансових операцій та неврахування фінансових витрат (операції РЕПО, операції з іноземними фінансовими інструментами, операції з неемісійними цінними паперами).

 

  1. V. Пропонована модель

Нова модель оподаткування інструментів фінансового ринку ґрунтуватиметься на таких принципах:

  1. Справедливість

Всі учасники економічних відносин у фінансовому секторі повинні сплачувати податки за встановленими правилами і в розмірі, що є співставним з вигодами, які вони отримують від державного регулювання фінансового сектору, при збереженні балансу інтересів держави та платника податків.

Оподаткуванню можуть підлягати лише фактично отримані фізичною особою доходи, а не нараховані та не виплачені.

  1. Визначеність

Кожний учасник економічних відносин повинен мати змогу точно оцінити податкові наслідки операцій заздалегідь. Податкове законодавство має бути зрозумілим та прогнозованим.

  1. Уникнення подвійного оподаткування

Один і той самий дохід не може бути оподаткований більше одного разу як у межах країни, так і в транскордонних операціях.

  1. Категоризація доходів та рівність оподаткування

Однакові види доходів мають оподатковуватись на рівних умовах незалежно від джерела походження або виплати таких доходів. Це означає, що мають оподатковуватись однаково проценти, що виплачені українським банком та іноземним банком, дивіденди, страхові виплати та інші доходи, що виплачені українською компанією та іноземною компанією. Для цілей оподаткування не повинно бути жодної різниці між інвестиційним прибутком від операцій з українськими та іноземними фінансовими інструментами.

  1. Збалансованість

Зміни у системі оподаткування має бути збалансованими, тобто такими, економічний ефект від яких буде співставним з витратами для його досягнення. Ускладнення адміністрування має супроводжуватись діджиталізацією взаємодії платника з податковими органами.

 

 

Цільова модель

Враховуючи зазначені принципи, а також пріоритетні напрями реформування фінансового сектору, пропонується реалізувати наступну цільову модель системи оподаткування інструментів фінансового сектору.

  1. Оподаткування дивідендів
Виплата Отримання

 

ЮО – платник ППП ЮО – не платник ППП ЮО – нерезидент Фізична особа (резидент та нерезидент)
Юридична особа – платник податку на прибуток підприємств при виплаті дивідендів перераховує всім акціонерам належну суму дивідендів у повному обсязі, не утримуючи податки. Авансовий внесок з податку на прибуток не сплачується Звільняється від оподаткування податком на прибуток дохід у вигляді дивідендів, виплачених іншим платником податку на прибуток, оскільки дивіденди виплачуються з чистого прибутку після сплати податку на прибуток. Звільняється від оподаткування податком на прибуток дохід у вигляді дивідендів, виплачених платником податку на прибуток, оскільки дивіденди виплачуються з чистого прибутку після сплати податку на прибуток. Зберігається чинний режим оподаткування доходів юридичних осіб – нерезидентів. Незалежно від податкового статусу особи, що виплачує дивіденди – платник або не платник ППП, дивідендний дохід нерезидента з джерелом походження з України оподатковується у загальному випадку за ставкою 15% або за ставкою, встановленою для таких міжнародним договором про уникнення подвійного оподаткування. Дивіденди, отримані фізичною особою, від ЮО – платника ППП, оподатковуються ПДФО за ставкою 5% та військовим збором 1,5% при їх виплаті. Податковий агент при виплаті дивідендів через депозитарну систему – депозитарна установа.
Юридична особа, що не є платником податку на прибуток підприємств, перераховує всім акціонерам належну суму дивідендів у повному обсязі, не утримуючи податки. Авансовий внесок з податку на прибуток не сплачується Доходи у вигляді дивідендів, отримані від особи, що не є платником податку на прибуток підприємств, включаються до бази оподаткування та оподатковуються у складі фінансового результату за стандартною ставкою. Дивіденди виплачені одною особою, що не є платником ППП, іншій особі, яка також не є платником цього податку, не оподатковуються податком на прибуток підприємств. Дивіденди, отримані фізичною особою, від ЮО – не платника ППП, в тому числі нерезидента, а також від ІСІ, оподатковуються ПДФО за ставкою 9% та військовим збором 1,5% при їх виплаті. Податковий агент при виплаті дивідендів через депозитарну систему – депозитарна установа.

Дивіденди за простими акціями та за привілейованими оподатковуються за однаковими правилами.

Щодо дивідендів, які виплачуються через депозитарну систему України, функцію податкового агента виконує депозитарна установа.

Дивіденди, виплачені резиденту України нерезидентом, оподатковуються за правилами визначеними для оподаткування дивідендів, що виплачуються особою, яка не є платником податку на прибуток підприємств в Україні.

  1. Оподаткування процентів
Чинна модель Цільова модель Обґрунтування
Процентні доходи, виплачені фізичним особам резидентам або нерезидентам, остаточно оподатковуються біля джерела виплати та не включаються загального фінансового результату для цілей оподаткування (окрім тих, які звільняються від оподаткування) Процентні доходи, виплачені фізичним особам резидентам або нерезидентам, остаточно оподатковуються біля джерела виплати та не включаються загального фінансового результату для цілей оподаткування (окрім тих, які звільняються від оподаткування) Без змін. У більшості країн Європи процентні доходи підлягають оподаткуванню біля джерела виплати (withholding tax), за винятком тих доходів, на які застосовується податкова пільга
Податковим агентом є особа, яка нараховує дохід – емітент за процентними облігаціями, банк за процентами на депозити/інші види рахунків. Податковим агентом є юридична особа, яка безпосередньо здійснює виплату отримувачу процентного доходу (банк, депозитарна установа, торговець цінними паперами, інша юридична особа). У випадку, коли особа, яка нараховує проценти виплачує їх безпосередньо отримувачу, покладення на неї функції податкового агента є виправданим. Але у випадку, якщо проценти виплачуються через платіжних агентів (наприклад, депозитарна установа), то функцію податкового агента доцільно покласти на особу, яка є останньою в ланцюжку виплати і перераховує дохід безпосередньо отримувачу.

По-перше, в силу безпосереднього обслуговування така особа володіє більшим обсягом інформації стосовно отримувача, аніж емітент. По-друге, якщо емітент нарахував дохід, але фактично не виплатив його, то податкового зобов’язання не виникає. Це вирішує проблему оподаткування неотриманих доходів та спонукатиме державу до кращого захисту прав інвесторів.

Процентні доходи, виплачені юридичним особам – резидентам, оподатковуються у складі фінансового результату у повному обсязі за стандартною ставкою (окрім тих, які звільняються від оподаткування) Процентні доходи, виплачені юридичним особам – резидентам, оподатковуються у складі фінансового результату у повному обсязі за стандартною ставкою (окрім тих, які звільняються від оподаткування) Без змін. У більшості країн Європи процентні доходи або підлягають оподаткуванню біля джерела виплати (withholding tax), або оподатковуються у складі загального фінансового результату
При оподаткуванні процентів за державними цінними паперами для різних категорій платників встановлено не рівні правила.

При виплаті на користь фізичних осіб – резидентів та нерезидентів не підлягають оподаткуванню проценти за державними цінними паперами.

При виплаті на користь юридичних осіб – нерезидентів звільняються від оподаткування проценти не лише за державними, але й за муніципальними цінними паперами.

При виплаті на користь юридичних осіб – резидентів, проценти оподатковуються за стандартною ставкою, як за державними, так і за муніципальними цінними паперами

Зберігається чинна податкова пільга, що звільняє від оподаткування проценти, нараховані на державні цінні папери для фізичних осіб та юридичних осіб – нерезидентів. Для досягнення рівності правил оподаткування однорідних доходів для всіх категорій платників податків запроваджується наступне:

(1) проценти за муніципальними облігаціями, так само як і за державними цінними паперами, не підлягають оподаткуванню;

(2) дія вказаних пільг має бути поширена також на юридичних осіб – резидентів.

Ринок інструментів з фіксованою дохідністю може стати альтернативною банківським депозитам. Проте на відміну від розміщення депозиту, інвестиція в боргові фінансові інструменти вимагає понесення витрат (рахунок у цінних паперах, комісія брокера, фондової біржі). Тому для популяризації ринку фінансових інструментів на даному етапі доцільно зберегти податкову пільгу для компенсації трансакційних витрат.

Звільнення від оподаткування доходів за державними цінними паперами є розповсюдженою практикою, перш за все в країнах пострадянського простору. Оскільки на даному етапі розвитку ринок державного боргу розглядається як основа для розбудови здорового ринку капіталів, то податкові стимули необхідні для залучення всіх категорій платників для збільшення ліквідності цього інструменту. Муніципальні облігації – це такий самий інструмент управління державними фінансами, як і державні облігації, тільки місцевого рівня. Тому доцільно для муніципальних та державних цінних паперів застосовувати однакові правила.

 

Податкові заохочення довгострокових інвестицій відсутні Для стимулювання довгострокових інвестицій запроваджуються нові податкові пільги для фізичних та юридичних осіб – не підлягають оподаткуванню:

– проценти за строковими депозитами, якщо термін вкладу складає не менше трьох років;

– проценти за корпоративними облігаціями не підлягають оподаткуванню, якщо особа була власником цих цінних паперів безперервно протягом не менше одного року до дати їх нарахування.

Практика звільнення від оподаткування доходів від довгострокових інвестицій або оподаткування їх на вигідніших умовах є розповсюдженою в світі. Довгостроковий інвестиційний ресурс є необхідним для сталого економічного розвитку, тому запровадження зазначених податкових стимулів є вкрай важливим, враховуючи високі загальноекономічні та політичні ризики України.

Для процентів за довгостроковими депозитами та процентними інструментами ринків капіталу пропонуються різні підходи з огляду на те, що при укладенні депозитного договору заздалегідь фіксується термін інвестиції, а при інвестуванні в облігації, термін інвестиції заздалегідь передбачити неможливо.

 

 

Наявне обмеження щодо врахування у зменшення фінансового результату виплачених пов’язаним  нерезидентам відсотків, якщо загальна сума  зобов’язання (номінал + відсотки) перевищує власний капітал у 3,5 рази (для фінансових установ та лізингових компаній – в 10 разів): фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму перевищення нарахованих у процентів, що виникли за операціями з пов’язаними особами – нерезидентами, над 50 відсотками суми фінансового результату до оподаткування, фінансових витрат та суми амортизаційних відрахувань за даними фінансової звітності звітного податкового періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів. Обмеження щодо врахування процентних витрат підприємств на користь пов’язаних осіб будуть змінені в рамках іншого законопроекту, направленого на імплементацію мінімального стандарту плану BEPS. Україна добровільно взяла на себе зобов’язання імплементувати мінімальний стандарт плану anti-BEPS, розробленого ОЕСР, який включає обмеження щодо врахування відсоткових витрат підприємства. На разі опрацьовується питання обмеження процентних витрат (або чистих процентних витрат) на рівні до 30% від прибутку до сплати податків, процентів, зносу та амортизації (EBITDA) компанії. Правило обмеження процентних витрат вірогідно стосуватиметься боргових зобов’язань як з пов’язаними, так і з непов’язаними сторонами.
Регуляторна невизначеність щодо порядку оподаткування доходів за операціями РЕПО та операціями позики цінних паперів. Доходи та витрати фізичних осіб за операціями РЕПО та операціями позики цінних паперів визнаються процентними доходами та витратами відповідно. Операція РЕПО та операція позики цінних паперів за своєю економічною сутністю є кредитною операцією, а доходи та витрати за ними є процентними. Це необхідно чітко визначити як для юридичних осіб, так і для фізичних осіб, для коректного визначення бази оподаткування.
Процентні витрати не враховуються при визначенні бази оподаткування доходів від інвестиційної діяльності. Процентні витрати фізичної особи від операцій РЕПО та операцій позики цінних паперів зменшують загальний фінансовий результат від операцій з фінансовими інструментами. З метою забезпечення принципу справедливості оподаткування, якщо процентні доходи за операціями з інвестиційними активами підлягають оподаткуванню, то процентні витрати повинні також бути враховані при визначенні бази оподаткування.

 

  1. Оподаткування фінансового результату від операцій з фінансовими інструментами юридичних осіб
Чинна модель Цільова модель Обґрунтування
Фінансовий результат від операцій з відчуження цінних паперів обліковується окремо від загального фінансового результату.

Позитивний ФР збільшує загальний фінансовий результат до оподаткування. Від’ємний ФР не впливає на загальний фінансовий результат.

Фінансовий результат від операцій з деривативами оподатковується у складі загального фінансового результату.

Таким чином, збитки за операціями з цінними паперами не можливо компенсувати деривативами.

Окремому обліку підлягає фінансовий результат не лише від операцій з відчуження цінних паперів, але й фінансовий результат від деривативів, базовим активом яких є цінні папери або біржовий фондовий індекс. Фінансовий результат від операцій з деривативами, базовим активом яких є інші активи, ніж цінні папери або біржовий фондовий індекс, оподатковується у складі фінансового результату до оподаткування за стандартною ставкою. В цілому оподаткування фінансових результатів від операцій з деривативами є загальноприйнятим у світі підходом. Заборона зменшувати базу оподаткування на збитки від операцій з цінними паперами, також є розповсюдженою практикою та на даний час розцінюється як необхідний запобіжник агресивному податковому плануванню.

Тому з метою унормування ситуації з хеджуванням ризиків за цінними паперами, пропонується при збереженні окремого обліку фінансового результату від цінних паперів, також окремо обліковувати (разом з цінними паперами) прибутки та збитки від деривативів, якщо базовим активом є цінні папери або біржовий фондовий індекс.

Нереалізовані прибутки оподатковуються у складі загального фінансового результату.

Нереалізовані збитки (сума перевищення уцінок над дооцінками) не зменшує загальний фінансовий результат.

Нереалізовані прибутки або збитки, які виникли в результаті переоцінки фінансових інструментів в бухгалтерському обліку, не враховуються при визначенні бази оподаткування податком на прибуток підприємств. Оподаткування лише реалізованих прибутків є більш розповсюдженим підходом в міжнародній практиці.

Дооцінка цінних паперів через прибутки не призводить до отримання підприємством реального доходу. А запровадження заборони дзеркального відображення від’ємного результату від переоцінок за таких умов є дискримінуючи положенням.

Тому фінансовий результат від операцій з цінними паперами необхідно оподатковувати, тоді коли він реалізувався в результаті відчуження цінних паперів.

Податкові наслідки придбання цінних паперів, які визнані фіктивними, відсутні Збитки від уцінки та знецінення цінних паперів, емітенти яких внесені до переліку емітентів, що мають ознаки фіктивності не враховуються при визначенні загального фінансового результату від відчуження цінних паперів. Це правило має бути запроваджено з відтермінуванням дати набрання чинності для надання можливості добросовісним компаніям провести знецінення наявних активів. Одним з пріоритетів НКЦПФР є запобігання недобросовісній поведінці суб’єктів економічних відносин з використанням цінних паперів. Тому запроваджується запобіжник, який має на меті підвищення «ціни» здійснення операцій з «сміттєвими» цінними паперами. Сутність запобіжника у забороні врахування збитку від уцінки та знецінення таких цінних паперів, які знаходяться у власності підприємства. При цьому запобіжник пропонується оголосити та почати застосування через визначений проміжок часу. Це спонукатиме підприємства, перш за все фінансові установи, які мають пруденційні вимоги, провести якнайшвидше всі знецінення неякісних цінних паперів, що сприятиме підвищенню якості розкриття інформації про реальний стан активів підприємств.
Податкові заохочення довгострокових інвестицій відсутні Запроваджується нове податкове заохочення для здійснення довгострокових інвестицій – позитивний фінансовий результат від відчуження цінних паперів та деривативів, базовим активом яких є цінні папери або біржовий фондовий індекс, не підлягає оподаткуванню, якщо юридична особа була їх власником протягом щонайменше трьох років до дати відчуження та (для цінних паперів) його частка не перевищує 10% статутного капіталу компанії або загального обсягу випуску.

 

Практика звільнення від оподаткування доходів від довгострокових інвестицій або оподаткування їх на вигідніших умовах є розповсюдженою в світі. Довгостроковий інвестиційний ресурс є необхідним для сталого економічного розвитку, тому запровадження зазначених податкових стимулів є вкрай важливим, враховуючи високі загальноекономічні та політичні ризики України.

Звільнення від оподаткування доходів від відчуження дрібних пакетів цінних паперів після спливу трьох років може частково компенсувати ризики довгострокового інвестування в Україні.

 

  1. Оподаткування фінансового результату від операцій з інвестиційними активами фізичних осіб
Чинна модель Цільова модель Обґрунтування
Інвестиційним активом визнаються емісійні цінні папери та деривативи.

Облік фінансового результату від операцій з біржовими та позабіржовими інвестиційними активами ведеться окремо, проте форма податкової декларації не передбачає розділення.

 

 

Інвестиційним активом визнаються не лише емісійні цінні папери, а будь-які цінні папери та фінансові інструменти, емітовані (випущені) резидентом України або нерезидентом.

Облік фінансового результату від операцій з біржовими та позабіржовими інвестиційними активами ведеться разом. Загальний фінансовий результат визначається з урахуванням інвестиційних прибутків (збитків) як на біржовому, так і на позабіржовому ринках.

Обмеження розповсюдження поняття «інвестиційний актив» на неемісійні цінні папери, призводить до регуляторної невизначеності щодо їх оподаткування.

Правила визначення бази оподаткування (інвестиційного прибутку) мають бути однаковими для всіх цінних паперів, незалежно способу випуску та допуску до обігу на фондовій біржі.

 

 

Торговець цінними паперами є обов’язковим податковим агентом при здійсненні операцій з цінними паперами, незалежно від того, чи приймає він участь в розрахунках за операцією.

При здійсненні викупу цінних паперів ІСІ без участі торговця КУА, як і будь-який емітент цінних паперів, не вважається податковим агентом.

 

Торговець цінними паперами виконує функцію податкового агента та утримує податки лише за фактом виплати фізичній особі доходу за операціями, які здійснюються торговцем або за його безпосередньої участі.

Якщо операції з інвестиційними активами проводились без участі торговця цінними паперами, або за його посередництва, проте грошові розрахунки здійснюються сторонами без його участі, то фінансовий результат від здійснення таких операцій оподатковується за результатами річного декларування.

При здійсненні операцій з інвестиційними активами за посередництва торговця за договором доручення, проте з розрахунками без його участі, торговець не виплачує продавцю інвестиційний прибуток, тому не має джерела утримання податку.

У такому разі порядок оподаткування інвестиційного прибутку має бути аналогічним до оподаткування інвестиційного прибутку, отриманого в результаті операцій, що не передбачають участі торговця цінними паперами. Тобто такий інвестиційний прибуток оподатковується за результатами річного декларування, фізична особа самостійно сплачує податок.

 

Торговець цінними паперами утримує та перераховує податок при кожному нарахуванні (виплаті) інвестиційного прибутку фізичній особі.

Торговець не має права визначати загальний фінансовий результат від операцій з цінними паперами за період, а лише розраховує інвестиційний прибуток (збиток) за кожною операцією та утримує податок з кожного прибутку, без врахування попередніх збитків.

Торговець цінними паперами при здійсненні ним функцій податкового агента визначає базу оподаткування як фінансовий результат від операцій з інвестиційними активами з урахуванням інвестиційних прибутків та збитків за період обслуговування до дати здійснення виплати. Заборона торговцю цінними паперами визначати загальний фінансовий результат від операцій з інвестиційними активами (в тому числі з урахуванням інвестиційного збитку) призводить до виникнення переплати ПДФО за підсумками річного декларування. При цьому механізм повернення переплати хоча і передбачений Кодексом, але фактично в переважній більшості випадків не працює, оскільки податок перераховував податковий агент за своїм місцезнаходженням, а відшкодування має бути здійснено за рахунок місцевого бюджету за місцем реєстрації платника. Торговець, який обслуговує операції клієнта протягом звітного періоду повинен мати право здійснити повний розрахунок податкового зобов’язання за період обслуговування.
Звільняється від оподаткування інвестиційний прибуток від операцій з державними цінними паперами Зберігається податкова пільга, яка звільняє від оподаткування інвестиційних прибуток від операцій з державними цінними паперами та її дія поширюється на інвестиційний прибуток від операцій з муніципальними облігаціями. Оскільки на даному етапі розвитку ринок державного боргу розглядається як основа для розбудови здорового ринку капіталів, то податкові стимули необхідні для залучення всіх категорій платників для збільшення ліквідності цього інструменту. Муніципальні облігації – це такий самий інструмент управління державними фінансами, як і державні облігації, тільки місцевого рівня. Тому доцільно для муніципальних та державних цінних паперів застосовувати однакові правила.
Податкові заохочення довгострокових інвестицій відсутні Запроваджується нове податкове заохочення для здійснення довгострокових інвестицій – інвестиційний прибуток від операцій з інвестиційними активами, якими фізична особа володіла щонайменше 3 роки до дати відчуження, не включається до бази оподаткування. Практика звільнення від оподаткування доходів від довгострокових інвестицій або оподаткування їх на вигідніших умовах є розповсюдженою в світі. Довгостроковий інвестиційний ресурс є необхідним для сталого економічного розвитку, тому запровадження зазначених податкових стимулів є вкрай важливим, враховуючи високі загальноекономічні та політичні ризики України.

Звільнення від оподаткування доходів від відчуження цінних паперів після спливу трьох років може частково компенсувати ризики довгострокового інвестування в Україні.

 

  1. Курсові різниці
Чинна модель Цільова модель Обґрунтування
Курсові різниці мають бути враховані при розрахунку інвестиційного прибутку. При цьому курсовою різницею визнається лише позитивне значення від росту курсу валюти, а курсові втрати не враховуються.

Поняття курсових різниць застосовується лише для інвестиційних активів, виражених (номінованих) в іноземній валюті.

 

Курсові різниці як окрема складова доходів не підлягають оподаткуванню.

Якщо витрати на придбання інвестиційного активу  та доходи від його відчуження виражені в іноземній валюті або є гривневим еквівалентом встановленої договором суми в іноземній валюті, то інвестиційний прибуток (збиток) визначається як різниця між доходами і витратами, виражена в іноземній валюті. Для визначення загального фінансового результату зазначена різниця перераховується в гривні за валютним курсом Національного банку України на дату нарахування інвестиційного прибутку (збитку).

Оподаткування курсових різниць знижує економічну привабливість валютних фінансових інструментів, що в свою чергу сприяє зростанню попиту на готівкову іноземну валюту та росту навантаження на валютний курс.

При цьому доходи фізичних осіб від операцій з валютними цінностями (іншими ніж цінні папери) не підлягають оподаткуванню, що створює нерівні умови. Наприклад, при поверненні валютного депозиту, тіло депозита не перераховується у гривні. Водночас, при погашенні валютної облігації сума номінальної вартості має бути перерахована у гривні, а різниця, що виникла внаслідок девальвації оподатковується як дохід.

Тому з метою врегулювання зазначених проблемних питань цільова модель передбачає розрахунок інвестиційного прибутку в іноземній валюті з подальшим перерахунком різниці у гривні (для валютних фінансових інструментів), а також чітко визначити порядок розрахунку бази оподаткування при розрахунках в іноземній валюті за гривневі інструменти.

Якщо інвестиційний актив виражений в гривні, проте при купівлі та/або продажу розрахунки були здійснені в іноземній валюті (за участі нерезидентів), то застосовується загальна норма про перерахунок суми доходу в іноземній валюті в гривні за курсом Національного банку на момент нарахування (отримання) таких доходів. Якщо витрати на придбання інвестиційного активу понесені в гривні, а доходи від відчуження фінансових інструментів отримані в іноземній валюті, то при визначенні інвестиційного прибутку (збитку) доходи перераховуються в гривні за валютним курсом Національного банку України на дату їх отримання.

Якщо витрати на придбання інвестиційного активу понесені в іноземній валюті, а доходи від його відчуження отримані в гривні, то застосовується аналогічний принцип.

Зазначене чинне правило не передбачає порядку перерахунку в гривні понесених витрат, що дозволяє податковим органам наполягати на невраховуванні понесених витрат при визначенні бази оподаткування.

Для уникнення дискримінаційного оподаткування операцій з розрахунками в іноземній валюті, пропонується чітко визначити правила розрахунку інвестиційного прибутку, якщо витрати та/або доходи виражені в іноземній валюті.

 

 

 

  1. Особливі податкові режими
Чинна модель Цільова модель Обґрунтування
Інститути спільного інвестування не є платниками податку на прибуток Зберігається чинний податковий режим для інститутів спільного інвестування – фонд не є платником податку на прибуток підприємств. Доходи від спільного інвестування оподатковуються на боці інвестора відповідно до їх категорії. Міжнародний досвід засвідчує, що найкращі результати за обсягами активів та темпами їх приросту демонструють юрисдикції зі сприятливим режимом оподаткування колективних інвестицій. Звільнення від оподаткування доходів на рівні фонду є найкращою практикою, оскільки фонд не веде господарської діяльності у власних інтересах, а доходи від активів належать не фонду, а його вкладникам. Тому і оподаткування має відбуватись на рівні інвестора.
Існує конфлікт норм профільних законів про недержавне пенсійне забезпечення, про кредитні спілки та Податкового кодексу.

Недержавний пенсійний фонд та кредитні спілки є неприбутковими організаціями в силу Закону. Проте для набуття статусу неприбуткової організації для цілей оподаткування Кодексом встановлено ряд критеріїв та обмежень, які фонд та кредитна спілка не можуть виконати без порушення профільного законодавства.

Недержавні пенсійні фонди та кредитні спілки, які за профільним законом є неприбутковими організаціями, включаються до реєстру неприбуткових організацій безумовно.

 

Правова невизначеність щодо податкового статусу недержавних пенсійних фондів та кредитних спілок може мати непередбачувані наслідки для вкладників, що є недопустимим. Недержавні пенсійні фонди – це потенційне джерело «довгих» інвестицій, тому ризик подвійного оподаткування пенсійних внесків є неприйнятним.

 

У разі придбання у неприбуткової організації фінансових інструментів з його портфелю на суму, що сукупно протягом року перевищує 25 МЗП (= 93 075 грн. у 2018 році), підприємство має відкоригувати свій фінансовий результат до оподаткування, збільшивши його на 30 % вартості ЦП. До недержавних пенсійних фондів та кредитних спілок, що є неприбутковими організаціями не застосовується обмеження щодо придбання у них товарів та послуг платниками податку на прибуток Обмеження врахування покупцем витрат на придбання фінансових інструментів з активів недержавного пенсійного фонду або кредитної спілки призводить до вимушеного продажу активів зі збитками, що негативно впливає на дохідність зазначених фінансових установ.

Вказане обмеження не може стосуватись недержавних пенсійних фондів та кредитних спілок.

60% суми пенсійної виплати з недержавного пенсійного фонду та страхової виплати за договором довгострокового страхування життя або договором страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення підлягають оподаткуванню.

На відповідні внески передбачена податкова знижка – сума внесків у межах податкової соціальної пільги (у 2018 році = 2 470 грн.) у розрахунку на місяць може бути виключена з оподатковуваного доходу платника та переплата ПДФО підлягає поверненню платнику.

Скасовується оподаткування 60% пенсійної виплати з недержавного пенсійного фонду та страхової виплати за договором довгострокового страхування життя або договором страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення.

Такі виплати не оподатковуються, якщо договір не було достроково припинено протягом 5 років з дати здійснення першого внеску.

Податкова знижка на суму внесків зберігається.

Для пенсійних накопичень та довгострокового страхування фізичних осіб в розвинених країнах світу передбачено численні податкові пільги та преференції. Правила оподаткування таких довгострокових персональних накопичень, окрім фіскальної складової мають ще й високий рівень соціальної складової.

В умовах гострого дефіциту балансу пенсійного фонду солідарного рівня та негативної тенденції зміни демографічної ситуації добровільні персональні накопичення повинні користуватись режимом найбільшого сприяння в Україні та звільнені від будь-якого оподаткування.

 

Внески роботодавця в інтересах співробітника за договорами добровільного страхування (забезпечення) працівників i членів їх сімей (наприклад, страхування життя від нещасного випадку, страхування здоров’я на випадок хвороби) прирівнюються до інших заохочувальних та компенсаційних виплат та є базою нарахування єдиного соціального внеску у розмірі 22%. Внески роботодавця за договорами недержавного пенсійного забезпечення або за будь-якими договорами страхування в інтересах працівника не є об’єктом нарахування ЄСВ.

 

Необхідність сплати ЄСВ при укладенні роботодавцем договору добровільного страхування є вагомим стримуючим фактором для розвитку культури мотивації співробітників та росту ринку ризикового страхування.

Звільнення внесків роботодавця на користь працівника від нарахування ЄСВ сприятиме залученню корпоративних клієнтів на ринок страхування.

Особливі режими рахунків не передбачені Запроваджуються нові інструменти для заохочення довгострокового інвестування фізичних осіб на ринках капіталу – особові пенсійні рахунки та особові інвестиційні рахунки з лояльним режимом оподаткування. Зазначені рахунки відкриває та веде торговець цінними паперами.

Режим оподаткування:

Звільняються від оподаткування доходи від операцій з активами на ОІР, що виплачуються інвестору, якщо з моменту першого внеску минуло не менше 3 років та доходи від інвестицій не вилучались.

Пасивні доходи (дивіденди та проценти) на активи, що обліковуються на рахунку, не оподатковуються, якщо фінансові інструменти перебували на рахунку не менше 1 року.

Запобіжники зловживанням: річна сума внесків обмежується 120 мінімальними ЗП та не може перевищувати задекларовану суму доходу попереднього року.

 

В міжнародній практиці з метою заохочення громадян до заощаджень та інвестування передбачені спеціальні режими рахунків зі звільненням від оподаткуванням доходів, що виникають від операцій з активами на таких рахунках. Існують також і обмеження. Наприклад, у Великобританії сума річних внесків на такий рахунок у 2018-2019 роках обмежується £20,000.

Згідно Концепції, яку пропонується запровадити в Україні, ці спеціальні рахунки призначені для довгострокового інвестування, тому доцільно встановити граничний термін, протягом якого виплати не здійснюються без оподаткування. Після спливу трирічного терміну будь-які доходи, що виникають на такому рахунку, звільняються від оподаткування. Це дозволить підвищити прибутковість інвестицій на зазначених рахунках.

Враховуючи реалії сьогодення в Україні, з метою запобігання зловживанням Концепцією передбачається, що внески на такі рахунки здійснюються лише в межах граничної суми та задекларованих за попередній рік доходів.

 

  1. VI. Реалізація Концепції

Для реалізації наведеної моделі необхідним є внесення змін до Податкового кодексу України спеціальним законопроектом, розробленим відповідно до цієї Концепції.

У зв’язку зі змінами на рівні Кодексу, приведення у відповідність потребуватимуть наступні нормативно-правові акти:

  1. Методика визначення інвестиційного прибутку професійним торговцем цінними паперами при виконанні функцій податкового агента, затверджена рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.11.2011 № 1689 та наказом Міністерства фінансів України від 22.11.2011 № 1484;
  2. Положення про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів, затверджене постановою Кабінету міністрів України від 19.04.1999 р. № 632;
  3. Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена Державним комітетом статистики від 13.01.2004 № 5 (щодо нарахування єдиного соціального внеску на вартість безкоштовно наданих працівникам акцій та страхові платежі роботодавця на користь працівників, пов’язаних з добровільним страхуванням (особистим, страхуванням майна)).
  4. Форма податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859;
  5. Форма Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897.

Також має бути скасовано дію наступних узагальнюючих податкових консультацій:

– Узагальнююча податкова консультація щодо окремих питань відображення в податковому обліку з податку на прибуток підприємств операцій з цінними паперами, затверджена наказом Державної фіскальної служби України від 26 грудня 2014 року № 400;

– Узагальнююча податкова консультація щодо подання професійним торговцем цінними паперами податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку, затверджена наказом Державної фіскальної служби України від 6 липня 2012 року № 593;

– Узагальнююча податкова консультація щодо оподаткування доходу у вигляді інвестиційного прибутку, отриманого платником податку – фізичною особою від операцій з цінними паперами (акціями), що виплачується професійним торговцем цінних паперів (дилерські операції з купівлі-продажу цінних паперів), затверджена наказом Державної фіскальної служби України від 6 липня 2012 року № 594;

– Узагальнююча податкова консультація щодо врахування податковим агентом інвестиційних збитків, які виникли у фізичної особи при визначенні загального фінансового результату під час розрахунку інвестиційного прибутку від операцій з інвестиційними активами, затверджена наказом Державної фіскальної служби України від 6 липня 2012 року № 595.

[1] COM (2001) 260: Communication from the Commission to the Council, the European Parliament and the Economic and Social Committee Tax policy in the European Union – Priorities for the years ahead

[2] Code of Conduct on Withholding Tax https://ec.europa.eu/taxation_customs/sites/taxation/files/code_of_conduct_on_witholding_tax.pdf

[3] «Taxation trends in the European Union» is produced by the Directorate-General for Taxation and Customs Union (DG TAXUD)

https://ec.europa.eu/taxation_customs/sites/taxation/files/taxation_trends_report_2017.pdf

[4] COUNCIL DIRECTIVE 2011/96/EU of 30 November 2011 on the common system of taxation applicable in the case of parent companies and subsidiaries of different Member States

[5] Council Directive (EU) 2016/1164 of 12 July 2016 laying down rules against tax avoidance practices that directly affect the functioning of the internal market

[6]  COMMUNICATION FROM THE COMMISSION «Guidelines on State aid to promote risk finance investments» 2014/C 19/04

КОНТАКТИ
+38 (044) 280 85 95 (ЄДИНЕ ВІКНО)
+38 (044) 254 23 31, +38 (044) 280 40 95 (УПРАВЛІННЯ ДОКУМЕНТООБІГУ)
+38 (044) 254 23 77 (ПРЕС-СЛУЖБА)
ВУЛ. МОСКОВСЬКА 8, К.30, М. КИЇВ, 01010
АКТУАЛЬНО

Актуально

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку